Ушинський Костянтин Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Дмитрович Ушинський
Ushinsky.jpg
Народився 19 лютого (2 березня) 1824(1824-03-02)
Тула
Помер 22 грудня 1870 (3 січня 1871)(1871-01-03) (46 років)
Одеса
Громадянство Російська імперія
Національність русин
Відомий педагог
Alma mater Московський університет

Костянтин Дмитрович Ушинський (19 лютого (2 березня) 1824(18240302), с. Богданка на Новгород-Сіверщині — 22 грудня 1870 (3 січня 1871), Одеса) — український[1] та російський педагог українського походження, один із засновників педагогічної науки в Росії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 19 лютого (2 березня) 1824 року в с. Богданка на Новгород-Сіверщині. Його батько, Дмитро Григорович, був офіцером, учасником війни 1812 року та Бородинської битви. Його було поранено. В 1838 році — отримав дворянський титул. Вихованням старшого сина Дмитра Григоровича — Костянтина — займалася дружина (Любов Іванівна Капніст). Мати К. Д. Ушинського володіла іноземними мовами: німецькою, французькою, англійською. За походженням — німкеня. Саме вона прищепила своїм дітям любов до знань.

Дитячі роки Ушинський провів у с. Богданівці на Чернігівщині (зараз — Шосткинський район Сумської обл). В 11-річному віці К. Ушинський залишається без матері. Батько одружився вдруге.

Ушинський закінчив Новгород-Сіверську гімназію — першу гімназію на Лівобережній Україні, Продовжує навчання в Московському університеті (1840 рік, юридичний факультет). У віці 20 років блискуче завершує навчання. Йому пропонують залишитися на кафедрі для захисту магістерського ступеню. У червні 1844 року йому присуджено звання кандидата юриспруденції. На 2 роки залишається в університеті на стажування. Його направляють до Ярославського юридичного ліцею на роботу. Там він займає посаду виконуючого обов'язки професора кафедри камеральних наук (законодавство, право, фінанси). Має конфлікти з керівництвом. 15 грудня 1849 р. Ушинський подає заяву про звільнення.

В 1849 році посилає листи в 30 повітових училищ із проханням прийняти його на роботу, але ніхто не відповів. В 1851 — одружується з Надією Семенівною Дорошенко. Вони мали 5 дітей: 3 сини й 2 дочки.

Знаходить роботу в міністерстві внутрішніх справ у департаменті іноземних віросповідань (до 1 січня 1854 року). Зустрів колегу з Ярославського ліцею. Той пропонує йому посаду в Гатчинському сирітському інституті. В 18541855 роках працює викладачем словесності й законодавства, а згодом стає інспектором Гатчинського сирітського інституту. Написав статтю «Про користь педагогічної літератури». Стаття має надзвичайний успіх. Він цікавиться педагогікою. Виходять інші статті:

  • «Три елементи школи»;
  • «Про народність у громадському вихованні»;
  • «Шкільна реформа в Північній Америці».

До інституту приїздить імператриця, розмовляє з ним. Ушинського переводять до Смольного інституту шляхетних дівчат. Інститут мав два відділення: в одному готували дружин для багатих чоловіків, а в іншому — гувернерок. Ушинський зрівняв у правах обидва відділення; звільнив некваліфікованих учителів, переробив навчальний план. Наслідок — конфлікти з керівництвом. На нього пишуть доноси: звинувачують у вільнодумстві, неповазі до начальства, атеїзмі, аморальності. Ушинський пише доповідну (протягом майже 2 днів). Просто звільнити його не могли, тому відправили в тривалу подорож закордон. Щоб повернутися, потрібен був офіційний дозвіл керівництва.

Ушинський відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію, Італію. Результат — стаття «Педагогічна подорож до Швейцарії», посібник для початкової школи «Рідне слово», хрестоматія «Навчальний світ». Друкує свою фундаментальну працю «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» (18671869).

За кордоном зустрівся й подружився з М. Пироговим, який давав йому поради в лікуванні.

1867 р. — Живе із сім'єю на хуторі Богданка. Знаходить роботу в Києві. Відпочиває в Криму. Коли повертається, дізнається про смерть свого старшого сина, Павла. Деякий час не спілкується із друзями. Переїздить із сім'єю до Одеси. Приїхав туди вже дуже хворим. Зупинився в готелі «Північний».

Могила Костянтина Ушинського

Помер в Одесі 22 грудня 1870 (3 січня 1871) року, правлячи 3-й том «Педагогічної антропології». Поховано на цвинтарі Видубицького монастиря (Київ).

Ушинський обстоював принципи народності у вихованні, зокрема, ознайомлення учнів із народною творчістю, домагався того, щоб навчання велося рідною мовою. Читанка Ушинського «Рідне Слово» (1864) була поширена в школах України. У радянській педагогіці Ушинського в 1930-их pp. називали реакціонером, а з 1940-их «видатним вітчизняним» педагогом.

Пам'ять[ред.ред. код]

Іменем Костянтина Ушинського названі:

Навчальні заклади:

Вулиці:

Нагороди:

медаль

Пам'ятники Ушинскому:

Меморіальні дошки:

  • В Москві на одній з будівель Московського університету, де він навчався в 1840—1844 роках;
  • В Гатчині на будинку де він викладав в 1854—1859 роках;
  • В Одесі на будинку № 12 по провулку Чайковського де він жив і помер.
Пам'ятник Костянтину Ушинському у сквері Ушинського на Солом'янці в Києві.JPG Monument to Konstatntin Ushinsky in Saint Petersburg.jpg Konstantin Ushinsky Plaque on Wall of Moscow State University.jpg Gatchina. Sirotsky institut. Memorial table 5.jpg Ушинський-Одеса.jpg
Київ
Санкт-Петербург
Москва
Гатчина
Одеса

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ні, я українець!» — Костянтин Ушинський. В. Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша. К.: ВД «Простір», 2009. — 416 с.
  2. Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією Кудрицкого А. В.К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Література[ред.ред. код]

  • ВІктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.316.