Ушковичі
| село Ушковичі | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Громада | Перемишлянська міська ОТГ |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1370 |
| Населення | 555 чол. |
| Площа | 3.680 км² |
| Поштовий індекс | 81240 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′31″ пн. ш. 24°32′48″ сх. д. / 49.64194° пн. ш. 24.54667° сх. д.Координати: 49°38′31″ пн. ш. 24°32′48″ сх. д. / 49.64194° пн. ш. 24.54667° сх. д. |
| Водойми | Погиблиця, Дихтарка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Ушковичі |
| Карта | |
  Ушковичі | |
 Ушковичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
У́шковичі — село в Україні, у Перемишлянській міській об'єднаній територіальній громаді Львівському районі Львівської області.
Географія[ред. | ред. код]
У селі річка Дихтарка впадає у Погиблицю.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка походить з 1370 р. 8 грудня 1392 р. у Костейові польський король Владислав Ягайло подарував корчму в селі монастиреві Отців Домініканців у Львові,[1] а 8 листопада 1395 р. подарував уже все село. У 1397 р. цей же король перевів маєтності монастиря, у тому числі й Ушковичі, на магдебурзьке право. Впродовж наступного часу село належали львівським домініканцям.
.jpg)
З XVIII ст. цим селом над Гнилою Липою володів рід Пєржхалів (Pierzchaly). На початку наступного століття Ушковичі були власністю Андрія Пєржхали (народився в 1744 р.), потім - його сина Ігнація (народився в 1796 р.). Далі маєтність перейшла до його старшої доньки Марії Вибрановської. Вже по ній Ушковичі унаслідував її син, маршалок шляхти Перемишлянського повіту, депутат галицького сейму Станіслав Вибрановський (помер у 1936 р.). Його вдова Яніна з Якса-Малаховських гербу Гриф (пам'ятаєте Свірж?) і володіла селом до вересня 1939 р.
З кінця XVIII або з початку ХІХ ст. походив невеликий мурований одноповерховий панський будинок, який проіснував до Другої світової війни. Коли двір від Пєржхалів перейшов до Вибрановських, нові господарі розбудували палацик на свій смак, добудувавши над його лівою стороною другий поверх. Через це споруда втратила свій симетричний вигляд.
У палацику було чимало старовинних меблів. Були й картини (переважно родинні портрети), старе срібло, порцеляна. Та головною родзинкою двору був - раптово! - мурований триповерховий шпихлір, який за віком був на кілька століть старіший за палацик. Двір стояв у великому парку з двома газонами. З розповіді старших людей замість маєтку побудували колгосп (збудований ссср).
На 01.01.1939 в селі проживало 1150 мешканців, з них 770 українців-грекокатоликів, 270 українців-латинників, 20 поляків, 50 євреїв, 40 німців[2].
Боротьба ОУН-УПА[ред. | ред. код]
31 березня 1949р в селі був вбитий агент -бойовик НКВС Чіпіжак. У відповідь комуністи виселили із села 2 сім'ї (10 чол)[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 34-35, XXI.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 59.
- ↑ Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля. Інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ 1943 - 1959. Книга 4.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
