Фавста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флавія Максима Фавста
P1070865 Louvre tête de Fausta Ma4881 rwk.JPG
Скульптурний портрет Фавсти в Луврі
Августа
Біографічні дані
Народження 289
Рим, Римська імперія
Смерть 326[1][2] або 329
невідомо
Варіння в окропі[1]
У шлюбі з Костянтин Великий
Діти Костянтина, Констанцій II, Костянтин II, Констант і Олена Молодша
Династія Династія Константина
Батько Максиміан
Мати Євтропія
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фла́вія Ма́ксима Фа́вста[a] (Фа́уста) (лат. Flavia Maxima Fausta; 289 — 326) — римська матрона IV століття, що носила титул августи. Була дружиною римського імператора Костянтина Великого, донькою імператора Максиміана, сестрою імператора Максенція та матір'ю імператорів Костянтина II, Констанція II й Константа. Страчена власним чоловіком у 326 році за обвинуваченням у любовних стосунках зі своїм пасинком Криспом.

Життєпис[ред. | ред. код]

Флавія Максима Фавста народилася 289 року в Римі. Її батьками були римський імператор Максиміан та його дружина Євтропія.

У 305 році в тодішній системі римської влади сталася криза, спричинена добровільним зреченням з посади імператорів двох Августів: Діоклетіана та Максиміана (батька Фавсти). Впродовж наступних років багато претендентів на престол проголошували себе імператорами, борючись між собою за владу. Ця серія конфліктів, що охопила імперію дістала назву Громадянських війн Тетрархії.

У 307 році задля зміцнення міждинастійних стосунків Максиміан видав Фавсту за одного з претендентів на престол — Констянтина, що до того залишив свою першу дружину Мінервіну. Подружжя жило в місті Августа-Треверорум (теперішній Трір, Німеччина), що було фактичною столицею підконтрольної Костянтину території імперії.

Варто зазначити, що за рік до того брат Фавсти Максенцій теж проголосив себе імператором. Але оскільки його влада не була визнана іншими претендентами на престол, він вирішив викликати з відставки свого батька Максиміана, який охоче погодився на це. Незабаром взаємини між батьком та сином стали настільки поганими, що Максиміан був змушений тікати до свого зятя Костянтина.

Перебуваючи під покровительством Костянтина, у 310 році Максиміан вирішив вчинити проти нього заколот. Дочекавшись походу свого зятя проти германців, Максиміан розпустив чутки про його смерть і втретє оголосив себе імператором. Але тільки-но Костянтин дізнався про цей вчинок, він швидко повернувся та обложив Массілію (теперішній Марсель), де забарикадувався Максиміан. Відомо, що в розкритті заколоту велика роль належала Фавсті, що ставши на бік чоловіка, розповіла йому про наміри батька. Зрештою, Максиміан, який перебував у полоні Костянтина, скоїв самогубство.

У 311 році під приводом помсти за батька Максенцій наказав знищити статуї імператора Костянтина в Римі і почав готувати проти нього похід. Але Костянтин випередив Максенція, рушивши на Рим зі своїх володінь на Заході імперії. Костянтин швидко дістався Італії, де здобув декілька важливих перемог, а Максенцій залишився в Римі та обрав тактику очікування. Втім, уже 312 року Костянтин підійшов до Риму, де завдав Максенцію нищівної поразки в битві при Мульвійському мості — тіло Максенція було виловлено з Тибру та обезголовлене. Отож, завдяки чоловіку Фавсти було вбито її батька та брата.

Зображення Фавсти в образі римської богині Салюс, що тримає своїх двох синів: Костянтина II та Констанція II

Фавста була присутня у 313 році в Медіолані (теперішній Мілан) при оголошенні едикту віротерпимості імператорів Костянтина та Ліцинія. Ймовірно, сама вона була християнкою, оскільки в цьому ж році Фавста надала власний палац у Римі для проведення засідання місцевого єпископального синоду. Хоча Костянтин дуже любив власну дружину, вона мало впливала на його політику. Після здобуття одноосібної влади 324 року Костянтин надав Фавсті титул Августи[5]. Відтоді вона мешкала у місті Візантій — майбутньому Константинополі.

Страта[ред. | ред. код]

Фавста була страчена в 326 році за наказом свого чоловіка Костянтина[6]. За декілька місяців до цього Костянтин стратив і свого сина від першого шлюбу Криспа. Точна причина цих вчинків й досі є предметом дискусій з-поміж істориків. За найпоширенішою версією, Фавста була закохана в свого пасинка, але була відкинута ним, тому вона звинуватила Криспа в домаганні до себе. Крисп носив титул цезаря, був успішним генералом та як старший син розглядався найімовірнішим кандидатом на успадкування престолу. До того ж, смерть Криспа розчищала шлях до успадкування влади рідним синам Фавсти. Проте, тільки-но мати Костянтина, Олена, виказала невдоволення вбивством онука, Фавста була страчена шляхом занурення в киплячу ванну[7][8].

За іншим, менш популярним, припущенням, Крисп і Фавста перебували в інтимних стосунках, про які невдовзі дізнався Костянтин. Він одразу вирішив стратити свого сина, але оскільки на той момент Фавста була вагітною, її було страчено тільки після народження дитини. На обох Фавсту та Криспа було накладено прокляття пам'яті, що полягало в знищенні їхніх імен з офіційних документів та пам'яток. Але оскільки в 355 або 366 році майбутній імператор Юліан у свому панегірику до Констанція II згадував про такі чесноти Фавсти, як краса, благородність та доброчесність, прокляття пам'яті щодо неї на той момент могло бути вже скасоване.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Костянтин I Великий, імператор у 306—337 роках. Подружжя мало шістьох спільних дітей:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б (not translated to grc) Нова історія Зосима
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143870947 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. https://kyrios.org.ua/spirituality/svyato/5950-16-serpnja-prepodobnih-ottsiv-isaakija-dalmata-i-favsta.html
  4. https://ua.korporativus.com/cerkovni_svyata/pravoslavnij-kalendar-imen-za-alfavitom-za-starim-stilem-zhinochi-imena-na-bukvu-f-favsta-foto.html
  5. Konstantin der Grosse: Kaiser zwischen Machtpolitik und Religion, Klett-Cotta, Stuttgart 2013, ISBN 978-3-608-94050-3, page 248–249
  6. https://www.cambridge.org/core/services/aop-cambridge-core/content/view/S0017383500029156
  7. Schlumberger, Jörg A. (1974). Die Epitome de Caesaribus. Untersuchungen zur heidnischen Geschichtsschreibung des 4. Jahrhunderts n. Chr. Munich: C.H. Beck. с. 41.11–12. 
  8. Barnes, Timothy. Constantine Dynasty, Religion and Power in the Later Roman Empire, 145

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. За аналогією з написанням імен християнських святих Фавста[3] та Фавсти[4], а також згідно з Правописом—2019 (§ 131)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Arnold Hugh Martin Jones, John Robert Martindale, John Morris: Fl. Maxima Fausta. In: The Prosopography of the Later Roman Empire (PLRE). Band 1, Cambridge University Press, Cambridge 1971, ISBN 0-521-07233-6, S. 325–326 (Online-Version).