Фадль аш-Шаїра
| Фадль аш-Шаїра | |
|---|---|
| Народилася | Ірак  |
| Померла | 871 Abbasid Samarrad, Самарра, Салах-ед-Дін, Ірак |
| Поховання | Самарра |
| Діяльність | поетеса, співачка, композиторка |
| Знання мов | арабська |
| Суспільний стан | кайнаd[1] |
| Конфесія | іслам |
Фадль аль-Кайсі або Фадль аш-Шаїра (араб. فضل الشاعرة; «Фадль-поетеса»; d. 871) — одна з «трьох ранніх аббасидських співачок, особливо відомих своєю поезією» і однією з видатних середньовічних арабських поетес, чиї твори збереглися.[2] Вона була наложницею халіфа Аль-Мутаваккіля.[3]
Фадль народилася в Аль-Ямама (нині в Саудівській Аравії) в племені Абд аль-Кайс[3]. Її мати була наложницею з муваладів. Вона виховувалася в Аббасидській Басрі (тепер в Іраку). Її зведені брати (від законної дружини батька) продали сестру Мухаммаду ібн аль-Фараджу аль-Руххаджі,[3] провідному офіцеру халіфату, і він віддав її халіфу аль-Мутаваккілю (правління 847—861).[3]
Фадль стала однією з найвпливовіших постатей при дворі. За Ібн Аннадімом, бібліографом (помер у 1047 р.), диван Фадль займав двадцять сторінок.[4] Серед її учениць була співачка Фаріда.[5] Коли Фадль привели до аль-Мутаваккіля в той самий день, коли її віддали йому, аль-Мутаваккіль запитав її: «Ти справді поетеса?». Вона відповіла: Так кажуть усі, хто купує і продає мене. Він розсміявся і сказав: «Розкажи нам щось зі своїх віршів», і вона прочитала такі вірші:
Праведний Правитель зійшов на трон у тридцять третьому році.
Халіфат, довірений аль-Мутаваккілю, коли йому було двадцять сім.
Сподіваємося, праведний правителю, що твоє правління триватиме вісімдесят.
Хай Бог благословить тебе! І всіх, хто не скаже "Амінь" — Прокляття Всевишнього.
Абу аль-Айна зазначав, що цей вірш припав халіфу до душі, і він дав їй п'ятдесят тисяч дирхамів.
Спочатку сповідувала шиїзм, але під впливом тогочасновідомого багдадського поета Саїда ібн Гаміда аль-Катіба навернулася до сунізму. Фадль померла у 870 або 871 році.[6]
Прикладом роботи Фадль в перекладі Абдулли аль-Удхарі є:
- «Цей вірш було написано у відповідь поетові Абу Дулафу (пом. 840 р.), який натякнув у вірші, що вона не була незайманою, а він віддавав перевагу незайманим, яких порівнював з непроколотими перлами».[4]
Верхові тварини не приносять радості від їзди, доки не осідлані й не загнуздані.
Так і перлини марні, якщо не проколоті й не нанизані.
- ↑ Caswell F. M. The Slave Girls of Baghdad. The Qiyān in the Early Abbasid Era // I.B. Tauris — 2011.
- ↑ Qutbuddin, 2006, с. 886.
- ↑ а б в г Ibn al-Sāʿī, 2017, с. 38.
- ↑ а б Udhari, 1999, с. 132.
- ↑ Farmer, 1929, с. 162-3.
- ↑ Ibn al-Sāʿī, 2017, с. 43.
- Farmer, Henry George (1929). A history of Arabian music to the XIIIth century.
- Qutbuddin, Tahera (2006). Women Poets. У Meri, Josef W. (ред.). Medieval Islamic Civilisation: An Encyclopedia (PDF). Т. II. New York: Routledge. с. 866. Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2014. Процитовано 29 березня 2015.
- Udhari, Abdullah (1999). Classical Poems by Arab Women. Saqi Books. ISBN 978-0-86356-047-7.
- Ibn al-Sāʿī (2017). Consorts of the Caliphs: Women and the Court of Baghdad. New York: New York University Press. ISBN 978-1-4798-0477-1.
