Факторинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Факто́ринг — (від англ. Factoring — посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

  • миттєвого отримання більшої частини платежу;
  • гарантії повного погашення заборгованості;
  • зниження витрат по веденню рахунків.

Спочатку факторинг з'явився як операція торговельних посередників, а потім отримав форму кредитування.

Факторинг в Україні[ред. | ред. код]

Відповідно до законодавства України факторинг належить до фінансових послуг, та здійснювати факторингові операції мають право банки, фінансові установи, приватні підприємці

Сторони факторингу[ред. | ред. код]

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Фактор — це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, що передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб).

Клієнт — це сторона, що відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), за що отримує від Фактора грошові кошти.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Законодавство України[ред. | ред. код]

Види факторингу[ред. | ред. код]

  • Факторинг з регресом (англ. Recourse factoring) - фактор має право вимагати компенсацію від бізнесу, якщо дебіторська заборгованість не може бути стягнута повністю[1].
  • Факторинг без регресу (англ. Non recourse factoring) - фактор погоджується з потенційним збитком без можливості компенсації з боку бізнесу[2].
  • Відкритий факторинг передбачає повідомлення дебітора про передачу заборгованості
  • Закритий - без повідомлення дебітора. Якщо при відкритому факторингу боржник платить безпосередньо фактору, то в закритому факторингу боржник платить спочатку клієнту, а той вже перераховує цю суму фактору.
  • Реальний - грошова вимога існує на момент підписання договору
  • Консенсуальний - грошове вимога виникне в майбутньому.
  • Прямий - в угоді фігурує один фактор[3]
  • Взаємний - в угоді фігурують 2 фактори[4]
  • Внутрішній (domestic factoring) - усі сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія знаходяться в одній і тій же країні.
  • Зовнішній (міжнародний) факторинг (international factoring) -  фактор і його клієнт (постачальник товару) є резидентами різних держав.
  • Електронний факторинг або EDI-факторинг - працює на основі електронного документообігу. Як правило, такий вид факторингу дозволяє в автоматичному режимі здійснювати угоди на підставі пакетів електронних документів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Факторинг: навч. посіб. / О. Д. Вовчак, Г. Є. Шпаргало, Т. Я. Андрейків. — К. : Знання, 2012. — 247 с.


  1. Филипп Силичану: сравнение факторинга и форфейтинга. loanprofy.com. Процитовано 2018-12-26. 
  2. Филипп Силичану: сравнение факторинга и форфейтинга. loanprofy.com. Процитовано 2018-12-26. 
  3. Sidorova, Natalia (2016). Leasing operations of commercial banks and their development prospects in Russia. EUROPEAN RESEARCH 17. ISSN 2410-2873. doi:10.20861/2410-2873-2016-17-004. Процитовано 2018-12-26. 
  4. Sidorova, Natalia (2016). Leasing operations of commercial banks and their development prospects in Russia. EUROPEAN RESEARCH 17. ISSN 2410-2873. doi:10.20861/2410-2873-2016-17-004. Процитовано 2018-12-26.