Фанні Лу Гамер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фанні Лу Гамер
Fannie Lou Hamer
Fannie Lou Hamer.png
Ім'я при народженні Фанні Лу Таунсенд
Народилася 6 жовтня 1917(1917-10-06)[1][2][…]
Монтґомері, Міссісіпі, США[4]
Померла 14 березня 1977(1977-03-14)[2][5][…] (59 років)
Маунд-Баю, Болівар, Міссісіпі, США[1]
·серцева недостатність[4]
Громадянство США США
Національність афроамериканці[7]
Діяльність Суспільна діячка
Знання мов англійська[8]
Членство National Women's Political Caucusd[4][9]
Партія Mississippi Freedom Democratic Partyd
Нагороди

Фанні Лу Гамер (англ. Fannie Lou Hamer, уроджена Таунсенд, англ. Townsend; 6 жовтня 1917 року, Монтгомері, Міссісіпі — 14 березня 1977 року, Mound Bayou[d], Міссісіпі) — американська громадська діячка й активістка руху за права чорношкірих громадян США[10][11].

Життєпис[ред. | ред. код]

Фанні Лу Таунсенд народилася у 1917 році і була наймолодшою із 20 дітей[10][11]. З 6 років вона збирала бавовну разом зі своєю сім'єю. У дитинстві у неї часто не було їжі та взуття[12]. У 12-річному віці вона змушена була кинути школу, щоб працювати. У 1942 чи 1944 році вона вийшла заміж за Перрі Гамера. Вони разом працювали на плантації до 1962 року. Подружжя хотіло завести велику сім'ю, однак у Фанні постійно ставалися викидні. У 1961 році вона була піддана стерилізації білим лікарем без її згоди. Подібна практика часто використовувалася в Міссісіпі щодо бідних чорношкірих жінок. Гамери удочерили двох дітей.

Гамер у 1964 році

У 1961 році Гамер почала відвідувати зібрання Конференції південного християнського керівництва і Студентського ненасильницького координаційного комітету[en]. Вона стала активісткою руху за виборче право для чорношкірих. 31 серпня 1962 року вона зібрала 17 добровольців, щоб зареєструватися як виборці. Їм відмовили в реєстрації, оскільки вони не пройшли тест на грамотність, а дорогою додому їх оштрафували через вигаданий привід[10][12]. Гамер звільнили з плантації.

У 1963 році вона змогла зареєструватися як виборець[11]. Після цього її заарештували з декількома іншими афроамериканками за те, що сиділа в ресторані для білих. У в'язниці їх (включаючи 15-річну Джун Джонсон, яка відповідала на питання поліцейських без звертання «сер») сильно побили; Гамер били кийками і кидали на підлогу. Вона ще місяць оговтувалася від отриманих каліцтв і зазнала шкоди здоров'ю (зокрема, непоправної шкоди нирці) на все життя[10].

У 1964 році Гамер була однією із засновниць Демократичної партії «Свобода Міссісіпі»[en][10][11] (Mississippi Freedom Democratic Party). Вона балотувалася до Конгресу США як представниця партії. На конвенції (з'їзді) Демократичної партії США того ж року новій міссісіпській штатській партії створювалися всілякі перешкоди. Під час виступу Гамер президент Ліндон Джонсон провів прес-конференцію, щоб її виступ не транслювався по телебаченню[12]. Вона також допомогла організувати кампанію «Літо свободи» у Міссісіпі. У 1967 році вона опублікувала автобіографію To Praise Our Bridges: An Autobiography. Виступала проти війни у В'єтнамі.

Гамер також займалася поліпшенням економічного становища афроамериканців[10]. У 1970-х роках у неї суттєво погіршилося здоров'я. У 1977 році вона померла від раку грудей на 60-му році життя. Надгробну промову на її похороні сказав представник США при ООН Ендрю Джексон Янг.

Нагороди[ред. | ред. код]

Гамер присвоєно низку нагород за свою діяльність, зокрема:


Примітки[ред. | ред. код]