Фантасмагорія (мультфільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фантасмагорія
Fantasmagorie
Fantasmagorie (Cohl).GIF
Вид мультфільму Анімаційна
мультфільм
містерія
Режисер Еміль Коль
Автор сценарію Еміль Коль
Аніматори Еміль Коль
Оператор Еміль Коль
Студія Gaumont
Країна Франція Франція
Тривалість 1 хв. 40 сек.
Рік 1908
Наступний Le Cauchemar de Fantoche et Drame chez les Fantoches
IMDb ID 0000682

«Фантасмагорія» (фр. Fantasmagorie) — анімаційний мультфільм французького аніматора Еміля Коля, відзнятий у 1908 на студії Gaumont Франція. Вважається першмим повноцінним анімованим фільмом[1] у світі. Прем'єра фільму відбулася в Парижі 17 серпня 1908 року.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

  • Фільм — анімація
  • Кольороподіл — чорно/білий
  • Тривалість — 1 хв. 40 сек.[2]
  • Довжина плівки — 36 м.
  • Формат — 35 мм.
  • Прем'єра — 17. 08. 1908.

Історія[ред. | ред. код]

У 1908 році, 17 серпня, в театрі «Жімназ» в Парижі відбулася прем'єра першого у світі повністю анімаційного фільму Еміля Коля. Це була коротка, чорно-біла, німа, двохвилинна стрічка «Fantasmagorie» — «Фантасмагорія або кошмар фантоша». В якій розповідалося про Фантоша (fantoche — лялька, маріонетка) і його фантастичні пригоди. Малюнок цієї містерії Коля — доволі простий, навіть скоріше схематичний, дуже примітивний; білі лінії на чорному тлі дивним чином трансформуються, перетворюючись на різні предмети, особи. Для глядачів такий фільм став новомодною дивиною, адже це була цілісна картина, на противагу статичним та оптичним анімаційним замальовкам (сказати правильніше — проекціями художніх робіт на екран). Крім того, сама назва картини одразу зачаровувала глядачів, які уже десятиліття, як зачаровані ходили від навіювань кіномистецтва (яке сприймалося всіма верствами суспільства — як містика, чари).

Після першого свого показу — картина тріумфально пройшлася тодішніми кінозалами Європи та Америки. Студії Gaumont довелося робити англомовну копію (яка мала тривалість 2 хв — завдяки титрам на вступі). А автора картини спонукали відзняти ще дві короткометражки в продовження цієї теми. Але головною особливістю картини стало її новаторство у кіномистецтві, завдяки якому, незабаром, і почалася справжня ера анімації.

Фільм[ред. | ред. код]

Фільм носить назву Фантасмагорія, хоча серед народу він знаний як «Пригоди Фантоші». Карикатурист Еміль Коль придумав таку назву, як данину тогочасній моді. Коли в французькому суспільстві (вищих прошарках та культурному середовищі) були модні фантасмагоричні течії: захоплення різними ілюзіоністами, фантастикою та містикою. Окрім того, Еміль уже тоді, знаючись на кіномистецтві, дав зрозуміти, що таким чином послуговується світловими картинками для передачі химерно-фантастичних зображеннь, які одержував за допомогою оптичних приладів та засобів.

Тепер дослідники творчості Еміля Коля, вважають, що автор, будучи знаним карикатуристом та відомою світською персоною, за допомогою свого твору вдався до улюблених своїх саркастичних засобів[3]. І, таким чином, висміював тодішнє світське життя парижан буржуа та владних представників.

Персонажі фільму[ред. | ред. код]

  • Головний герой містерії Фантош — популярний на ті часи комічний герой в Європі (представлений в сатиричних, комедійних постановках театрів, вуличних дій, карикатурах)
  • Другорядні персонажі — Пані в капелющку, Буржуа-перехожий, Поліціянт, Слон, Кінь
  • Автор-художник (появляється двічі в картині) — так Еміль Коль поєднав елементи ігрового кіно з анімацією (коли використав руки художника, який малює/підмальовує головного героя)

Сюжет[ред. | ред. код]

Сюжет фільму оснований на справжній фантасмагорії, в якій автор втілив химерні видіння, щось нереальне, що існувало лише у мріях, в уяві, уві сні і таким чином поєднав простонародну карикатуру та химерний образ.

Головний герой фільму Фантош з'являється за сприяння художника-автора, який на чорному тлі малює цього персонажа. Згодом, цей бешкетник, сидячи в театрі позаду пані з пишним капелюшком (який заважає Фантоші переглядати спектакль) — розбирає той капелюшок у неї на голові. Згодом він збиткується з перехожого, потім фантазія автора — кількаразово перетворює Фантоші в різні предмети, особи — допоки його не піймали і не посадили в залогу. Залогою виявився великий бутиль (від шампанського), який згодом перетворюється в квітку, яка, в направду, стає хоботом слона. Тому Фантоші продовжив свої пригоди, катаюсь на цьому хоботі, коли ж він добрався до одного з будинків — за ним внадився поліцейський і знову закрив його там. Тікаючи від поліціянта Фантоші вискочив з другого поверху будинку й розбився. Довелося знову втручатися автору картини, який, на умовному хірургічному столі, зклеїв Фантоші, а той згодом ожив, та перевтілився; не то в метелика, не то в комаху, і здійнявся до неба. Там на небі він зустрів небесного коня, усівся на його круп й скакаючи на ньому — попрощався з глядачами.

Технологія[ред. | ред. код]

На час створення фільму прогресивними художниками аніматорами впроваджувалися різні форми показу їх художніх робіт. Але нікому не вдавалося перебороти статичні форми. Лише один американський кінематографіст поєднав кіно та анімацію, ним був Стюарт Блектон, який на початку 20-го століття створив примітивну анімаційну «Чарівну автоматичну ручку». Ця короткометражка базувалася: на ефекті крейдяної лінії («chalk-line effect»), коли художник малював крейдою на чорному тлі; та першими тогочасними прокадровками (доволі розірваними, через що втрачалася пластичність та послідовність деталей, подій). Саме цій роботі американця судилося стати каталізатором серед паризької богеми та кіноманів в 1907 році[4].

І один з сподвижників кіно в Франції — Леон Гомон задався ціллю відтворити у себе на студії цю техніку кіно. Числені оперетори, ентузіасти пробували здійснити її, але їм не вдавалося. Лише 50-літньому карикатуристу, Емілеві Коля, за тривалий період, вдалося розшифрувати секрет американця. Слід відзначити, що Еміль був доволі професійним художником, який знав числені художні техніки та особливості цього мистецтва, а його співпраця з виданнями, газетами сприяла дальнішому його навчанню — уже технікам фотографії. Розгадавши секрет Стюарта Блектона, Еміль не зупинився на ньому — він пішов дальше, маючи певну практику, він його вдосконалив і завдяки ти своїм нововведенням, він зумів втілити мрії багатьох аніматорів. Він створив повноцінний анімований фільм — без статичних елементів, розривів сюжетної лінії та художнього ряду.

Спершу Еміль, визначив, що рисунки мають бути на чорному тлі. І йому стали в нагоді навички фотографа. Адже він знав, що намальована чорна лінія на білому листі при фотографуванні — перетворюється в білу лінію на чорному негативі. А проблему нестійкості зоображень Еміль вирішив вертикальним закріпленням камери. І залишалося лише намалювати певну кількість картинок з невеличкими видозмінами аби досягти анімаційного ефекту, що для досвідченого карикатуриста (який зчаста по 30-50 одноманітних малюнків робив заради відточення суті карикатури) — не викликало складностей. І уже через рік показу фільмів Блектона, 1908 року в Парижі було показано першу повноцінну анімацію. Створену зі 700 розкадровок (малюнків для кожної фази руху) Еміля Коля, вертикально відзнятих із фотонегативів, які, в свою чергу, були елементарними рисунками Еміля чорною тушшю на білому папері[5] — це і була анімаційна технологія віл Еміля Коля, яку за кілька років перейняли аніматори, і на якій постали числені анімаційні фільми 20-го століття.

Значення в історії кіно[ред. | ред. код]

В колі кінематографістів та любителів кіно за фільмом Еміля Коля закріпилося визначення — першого анімованого фільму (тобто повноцінного мультфільму), а його автор став вважатися «батьком мультиплікації» (і незважаючи на нечислені анімаційні твори в своїй творчості).

Новаторство[ред. | ред. код]

Окрім створення першого у світі повністю анімованого фільму, Еміль Коль цією роботою зробив два дуже важливих відкриття в кіномистецтві:

  1. → вперше було використано методологію окремого малюнка для кожної фази руху і зйомки камерою.
  2. → вперше було використано методологію закріплення камери — тобто, в вертикальному положенні.

І досі (більше ста років) ці два принципи роботи — залишаються основними в графічній мультиплікації.

Крім того, саме Еміль Коль, ввівши в фільм живі руки художника, запропонував поєднати ігрове кіно з мальованим і ляльковим.

Як перший повноцінний анімований фільм[ред. | ред. код]

Нагороди-конкурси[ред. | ред. код]

  • Міжнародний фестиваль анімацій — 1968
  • Вік анімації — 2003

Див. також[ред. | ред. код]

  • «Le Cauchemar de Fantoche»[6] → 1908 (продовження «Фантасмогорії»)
  • «Drame chez les Fantoches»[7] → 1908 (третій фільм із серії пригод Фантоці, після якого Еміль Коль полишив анімацію, повернувшись до ігрового кіно)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Beckerman, Howard (2003-09-01). Animation: the whole story. Skyhorse Publishing Inc.. p. 17. ISBN 978-1-58115-301-9. Retrieved 16 August 2011.
  2. Almanach du cinéma, Encyclopaedia Universalis de Philippe d'Hugues
  3. Gabriele Lucci, Le cinéma d'animation, Éditions Hazan
  4. Cartoons: le cinéma d'animation 1892—1992 de G. Bendazzi
  5. Donald Crafton, Before Mickey: the animated film, 1898—1928, p 61 Lire en ligne
  6. http://archive.wikiwix.com/cache/?url=http://www.artsculture.education.fr/cinema/cinema_animation/film1.htm&title=Fantasmagorie
  7. http://archive.wikiwix.com/cache/?url=http://www.artsculture.education.fr/cinema/cinema_animation/film1.htm&title=Fantasmagorie

Посилання[ред. | ред. код]