Фань Є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фань Є
Псевдо Фань Юйцзун
Народився 398(0398)
Шунья
Помер 445(0445)
·страта
Підданство Династія Лю Сун
Національність китаєць
Діяльність історик, державний службовець
Знання мов китайська[1]
Magnum opus Хоу Ханьшу
Рід Q15929686?
Батько Фань Тай
Брати, сестри Fan Angd, Fan Guangyuand і Fan Yand
Діти Fan Shu Yud, Fan Yaod і Fan Aid

Фань Є (范晔, 398 — 445) — китайський державний діяч, історик часів династії Лю Сун.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 398 році у м. Шунья у сучасній провінції Хенань. Виходець із родини Фан Тая, імперського високопосадовця. Знаходився у почтах принців крові правлячого дому династії Лю Сун. У 445 році був звинувачений в змовницької діяльності і страчений.

Творчість[ред. | ред. код]

Історик[ред. | ред. код]

Автор «Історії Пізньої Хань» («Хоу ханьшу») — одного із найзначніших історичних пам'ятників епохи Лю-чао («Шісти династій», III–VI ст.), що увійшов до числа 24 офіційних династичних історій Китаю.

Філософ[ред. | ред. код]

У філософії виступав на підтримку лідерів антибуддистської пропаганди Хуей-юаня і Хе Чентяня. Послідовний противник ідеї «незнищенності духу» (шень буме). Збереглися відомості, що він мав намір створити трактат «І гуй лунь» («Розмірковування про відсутність духу-гуй») для теоретичного обґрунтування положення про зникнення «духу» (шень) після фізичної смерті людини.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ch'en K. Anti-Buddhist Propaganda during the Nan-Chao // Harvard Journal of Asiatic Studies. 1952, vol. 15.
  • Streffer, Johann Michael 1971. «Das Kapitel 86 (76) des Hou Han Shu.» Verlag Alfred Kümmerle, Göppingen.
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.