Фарнак I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фарнак I
Ο Φαρνάκης
Pharnaces I of Pontus.jpg
Монета Фарнака I
Цар Понту
Початок правління: 185 до н. е.
Кінець правління: 159 до н. е.
Попередник: Мітридат III
Наступник: Мітридат IV Філопатр
Дата народження: невідомо
Місце народження: Амазія
Дата смерті: 159 до н. е.
Місце смерті: Синоп
Дружина: Ніса, донька Антіоха III Селевкіда
Діти: Мітридат та Лаодіка
Батько: Мітридат III
Tetradrachm of Pharnaces I of Pontus

Фарнак I (*д/н —†159 до н. е.) — 5-й цар Понту, син і наступник Мітридата ІІІ[1][2]. Відомий перенесенням столиці своєї держави в Синоп, а також започаткуванням політики добросусідських відносин з вільними грецькими полісами.

Походження[ред.ред. код]

За основною версією Фарнак І був сином Мітридата ІІІ, незважаючи на те, що існування останнього деякі дослідники ставлять під сумнів. На підтвердження основної версії наводяться факти ідентичності монограм на монетах Фарнака і Мітридата, а також наявність вирубаних в скелі поблизу древньої столиці Понту Амасії п'яти гробниць, остання з яких є недобудованою, ймовірно, через перенесення Фарнаком столиці в Синоп.

Родинні зв'язки Фарнака і Мітрідата III підтверджуються надзвичайно близькою схожістю їх портретних зображень на царських монетах, що може видавати сина і батька. Однак, розуміючи умовність портретної схожості, наводяться і інші аргументи на користь цього припущення. По-перше, згадка ​​Помпея Трога (Юстина) про те, що Мітрідат VI Евпатор називав Мітрідата II своїм proavus — «прадід», «прапрадід», «предок». Враховуючи, що у Понтійському царстві влада передавалася, як правило, від батька до сина, а Фарнак був дідом Мітрідата VI, можна зробити висновок, що Мітрідат V Евергет, батько Евпатора, був онуком Мітрідата III, сином Фарнака I. Отже, Фарнак був сином Мітрідата III.

По-друге, відомо, що Фарнак I і Мітридат IV були рідними братами Лаодики, яка була дружиною Мітрідата IV Филопатора Філадельфа, свого брата. На їхній спільній монеті, випущеній в 50-х роках II століття до н.е., цариці не більше тридцяти років. Отже, Лаодика ніяк не могла бути дочкою Мітридата ІІ, який помер приблизно в останній чверті III століття до н. е.[3]. Вона могла бути тільки дочкою Мітридата III, а це означає, що і її брат Фарнак I також був сином останнього.

Зовнішньополітична діяльність[ред.ред. код]

Віфіно-Пергамська війна[ред.ред. код]

Час вступу Фарнака І на престол невідомий, однак дослідники вважають, що це сталося приблизно 185 року до н. е.. Вже на наступний рік Фарнак І бере участь у віфіно-пергамській війні 186183 років до н. е. на стороні Прусія І[en]. В цій війні союз Понту і Віфінії можна пояснити тим, що Віфінія була в поганих відносинах з Пергамом, який, з волі римлян, володів Великою Фрігією, а Прусій I захопив Малу Фрігію, тому понтійскький цар, не змирився з втратою володінь своїх предків у Фрігії. Йому було вигідно в подібній ситуації вступити в дружбу і союз з Віфінським правителем, який прагнув відібрати у Атталідів[en] більшу частину їхніх володінь. Тільки таким шляхом можна було зберегти надію на завоювання всіх фрігійських земель.

Однак незабаром союз Віфінії і Понту розпався, оскільки всі території, на які претендували його предки і він сам, опинилися в руках супротивників. А Каппадокія, родова вотчина, на яку, згідно з розрахунками Мітридаттидів, в першу чергу повинна була поширюватися їх гегемонія як законних і єдиних спадкоємців слави роду Отана і Дарія I Гістаспа, взагалі опинилася в союзі з ворогами Понту і мала зухвалість загрожувати стабільності їхньої держави.

Війна 183179 років до н. е.[ред.ред. код]

Щит «В ім'я Фарнака»

Причини війни 183179 років до н. е. між Понтом і коаліцією Пергаму, Каппадокії і Віфінії полягали у прагненні Фарнака не допустити розширення володінь Пергаму і Віфінії за рахунок земель, які, як він вважав, по праву мали належати Понту. Мова йде, в першу чергу, про території на заході — Фрігію і Галатію[4], а на східних кордонах анексія земель розглядалася як справа другорядна, до якої збиралися приступити після зміцнення позицій на заході.

У перший рік війни Фарнаку вдалося підкорити Синоп, що викликало незадоволення Родосу, який з цього приводу відправив посольство у Рим. Римський сенат відправив спеціальну комісію із врегулювання даного питання, яка визнала побоювання Родосу не надто вмотивованими, тим самим затвердивши за Понтом право на Синоп.

На наступний рік (182/181 рік до н. е.) в Рим знову прибули посли від Евмена, Фарнака і Аріарата IV Евсебія, союзника Пергаму. Питання про Синоп уже не стояло на порядку денному. З опису Полібієм ходу переговорів Риму з послами воюючих сторін складається враження, що дії Риму були спрямовані на затягування війни, а Фарнак намагався цим скористатися. Це проявилося, зокрема, у захопленні ним на другому році війни невеликого містечка Тія, розташованого на узбережжі Чорного моря.

Давній Синоп

Через два роки після початку війни було укладено перемир'я, одним з головних умов якого був відведення військ. З боку Пергаму перемир'я уклав Аттал II, брат Евмена II, який захворів і не міг керувати військами. Фарнак, відчуваючи зацікавленість римлян в ослабленні Пергаму і їх прагнення затягнути конфлікт, пішов на перепочинок з метою консолідації сил для вирішального наступу. Ще до закінчення зими він послав військо на чолі з Леокрітом до Галатії, а сам вирішив вторгнутися в Каппадокію. Ця воєнна кампанія не принесла понтійському правителю успіху і він, зазнавши невдачі, змушений був у 179 році до н. е. підписати Апамейський мирний договір[en]. Відповідно до цього договору Фарнак І зобов'язувався не відвідувати Галатію під будь-яким приводом, а всі попередні договори з галатами признати недійсними. Він повинен був повернути Пафлагонію разом з виселеним звідти жителями, а також захоплену частину Каппадокії, виплатити противникам 900 талантів контрибуції і ще 300 талантів Евмену ІІ на покриття військових витрат. Крім того, Фарнак змушений був повернути заручників і передати Евмену II місто Тій, який пергамський цар повернув Прусію II.

Діяльність після Апамейського миру[ред.ред. код]

Після війни 183179 років до н. е. Фарнак від жорсткої політики перейшов до дружніх зв'язків з грецькими містами. Це стало наслідком перенесення столиці в Синоп, який мав значні контакти з еллінськими полісами Причорномор'я та Східного Середземномор'я, а також поразки Фарнака у війні. За допомогою міст цар розраховував відновити свій престиж, підірвану війною економіку і торгівлю. Важливо й те, що в зазначений час грецькі поліси мали добрі відносини з Римом — вирішальною силою у всіх малоазійських справах.

У 160/159 році до н. е. Фарнак I одружився з Нісою — сестрою або племінницею Антіоха IV, дочкою Антіоха, сина Антіоха III Великого, одруженого зі своєю сестрою Лаодикою[5][6]. Справжні причини цього шлюбу криються в прагненні Фарнака вийти з політичної ізоляції шляхом зміцнення традиційних зв'язків із Селевкідами. Останні ж намагалися продемонструвати свою лояльність Риму, бо Фарнак в цей час виступав уже в ролі римського союзника.

Дата смерті Фарнака I обчислюється лише приблизно. Він помер між 160/159 роками до н. е., коли був прийнятий декрет афінян в його честь, і 156/155 роками до н. е., коли у війні між Пергамом і Віфінії взяв участь як цар Понту його брат Мітридат IV Філопатор Філадельф.

Внутрішньополітична діяльність[ред.ред. код]

Під час правління Фарнака І позиції царської влади в державі посилилися, почалося створення системи укріплених військово-господарських поселень на царських землях, про що побічно свідчить переселення жителів Пафлагонії у внутрішні райони Понту. Часом правління Фарнака датується напис із Амасії, де вперше згадується фрурарх — командир гарнізону в царській столиці. Фрурархи стояли на чолі царських воєнних гарнізонів в столицях воєнно-адміністративних округів Понтійського царства.

Відомо, що за часів правління Фарнака І в околицях Кабіри було побудовано святилище місячного бога Мена, де царі давали традиційну клятву: «Клянуся щастям царя і Меном Фарнака».

За Фарнака в обіг були випущені срібні тетрадрахми аттичної ваги і драхми з портретом царя Фарнака в діадемі.

Попередник:
Мітридат III
Цар Понту
185159 до н. е.
Наступник:
Мітридат IV Філопатор Філадельф


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Olshausen E. Pontos // RE. 1978. Suppl. XV. S. 409. (англ.)
  2. Diehl E. Pharnakes // RK. 1938. XIX, 2. S. 1849. (англ.)
  3. Ломоури Н. Ю. К истории Понтийского царства. Тбилиси. 1979. С. 47. (рос.)
  4. Stahelin F. Geschichte der kleinasiatischen Galater. Leipzig, 1907. S. 63. (нім.)
  5. Reinach Т. Remarques sur le dtfcret d'Athenes en l'honneure de Pharnaccs I // BCH. 1906. Vol. XXX. P. 46-51. (фр.)
  6. Seibert J. Historische Beitrage zu den dynastischen Verbindungen in hellenistischer Zeit. Wiesbaden, 1967. S. 69-119. (нім.)

Література[ред.ред. код]

  • Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: Государство греков и варваров в Причерноморье. — М. : Наука, 1996. — 348 с. (рос.)
  • Erich Diehl: Pharnakes I. In: Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft (RE), Bd. XIX 2, Sp. 1849–1851. (нім.)
  • Перл Г. Эры Вифинского, Понтийского и Боспорского царств // Вестник древней истории. — 1969. — № 3. — С. 39-69. (рос.)