Фаррухан Шахрвараз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фаррухан Шахрвараз
ShahrbarazCoinHistoryofIran.jpg
 
Народження: 6 століття
Смерть: 17 червня 629
Ктесифон, Ашурістанd
Країна: Держава Сасанідів
Релігія: Зороастризм
Рід: House of Mihrānd
Батько: Ardashird
Шлюб: Борандохт
Діти: Шапур-і-Шахваразd, Нікет Перськийd і Nika Perskad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фаррухан Шахрвараза (? — 9 червня 630) — полководець Іранської імперії. Слуга шах Хосрова II. Брав участь у війні з Візантією (602-628). Здобув Єрусалим (614). Після смерті шаха короткий час керував Іраном. Отруєний за наказом шахині.

Біографія[ред. | ред. код]

Отримав титул Шахрвараза — «вепр держави». Керував іранськими військами під час штурму Дамаска в 613 і Єрусалима в 614. Після штурму Єрусалиму була захоплена християнська святиня — Животворний Хрест, яку він відіслав Хосрову; до кінця війни хрест зберігався в царській скарбниці.

Під час штурму Ктесифону візантійський імператор Іраклій захопив лист Хосрова з наказом вбити Шахрвараза. Дізнавшись про лист, Шахрвараза приєднався до заколоту проти Хосрова, що закінчилося вбивством шаханшаха в тому ж 628.

У смутний час після смерті Хосрова ненадовго став правителем Ірану.

Смерть[ред. | ред. код]

Отруєний в 630 за наказом майбутньої цариці Борандохт.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Книга: Дашков С. Б.: Царі царів — Сасаніди