Фасилітація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фасиліта́ція (від англ. facilitation — допомога, полегшення, сприяння) — це організація процесу колективного розв'язання проблем у групі, який керується фасилітатором (ведучим, керівником). Це одночасно процес та сукупність навичок, які дозволяють ефективно організовувати обговорення складної проблеми без втрат часу та за короткий термін виконати усі заплановані дії із максимальним залученням учасників процесу.[1]

Фасилітація відрізняється від простого управління тим, що вона не має директивного характеру. Якщо при традиційних формах управління суб'єкт змушує учасників групи виконувати власні інструкції та розпорядження, то у випадку з фасилітацією її суб'єкт має поєднувати у собі ознаки керівника, лідера та учасника процесу.

Види фасилітації[ред. | ред. код]

Психологічна фасилітація — процес управління і одночасно конструкції/реконструкції керованої системи. При цьому подальший процес є вірогіднішим, нелінійним та незворотним, що відповідає природі особистісної зміни. Психологічна фасилітація обумовлена парадоксальним контролем над процесом самореконструкції та самоорганізації відкритої динамічної системи особистості.

Педагогічна фасилітація — специфічний вид педагогічної діяльності вчителя, яка має за мету допомагати дитині в усвідомленні себе як самоцінності, підтримувати її прагнення до саморозвитку, самореалізації, самовдосконалення, сприяти її особистісному зростанню, розкриттю здібностей, пізнавальних можливостей, актуалізовувати ціннісне ставлення до людей, природи, національної культури на основі організації допоміжного, гуманістичного, діалогічного, суб'єкт-суб'єктного спілкування, атмосфери безумовного прийняття, розуміння та довіри.

Соціальна фасилітація — це поліпшення якості виконання деяких простих і добре засвоєних операцій при присутності інших людей[2]. Це явище зафіксоване в кінці XIX ст. у дослідженнях французького фізіолога К. Фере, у подальшому досліджувалось В. М. Бехтерєвим (було доведено, що присутність глядачів полегшує виконання простих, механічних дій, та погіршує виконання складних)


Спортивна фасилітація — це пошук, підтримка і посилення ефективних процесів організації як команди в цілому, так і окремих спортсменів.

Екофасилітація — це процес управління відкритою динамічною системою особистості з метою підтримання її у стані саморозвитку[3].

Процесинг[ред. | ред. код]

Процесинг — це діяльність фасилітатора по зміні клієнта; робота з проблемою клієнта та її перетворення.

Перетворювальний процесинг — це система принципів і технік, які допомагають людям змінити свій розум, впоратися із несприятливими сторонами свого життя і отримати від життя якомога більше того, чого вони хочуть.[2]

Фасилітатор[ред. | ред. код]

Фасилітатором є фахівець, який не зацікавлений у підсумках обговорення, не представляє інтереси жодної з груп-учасників і не бере участі в обговоренні, але несе відповідальність за якісне виконання завдань.[3]

Фасилітатор — людина, яка забезпечує успішну групову комунікацію.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1]
  2. • Flemming Funch Преобразующие диалоги 1996, Перевод. Д. А. Ивахненко, 1997 Издательство «НОВЕЙШАЯ ПСИХОЛОГИЯ». Издательство «Ника-Центр», 1997 с. 8
  3. • Flemming Funch Преобразующие диалоги 1996, Перевод. Д. А. Ивахненко, 1997 Издательство «НОВЕЙШАЯ ПСИХОЛОГИЯ». Издательство «Ника-Центр», 1997 с. 7

Посилання[ред. | ред. код]


Література[ред. | ред. код]

  • Flemming Funch Преобразующие диалоги 1996, Перевод. Д. А. Ивахненко, 1997 Издательство «НОВЕЙШАЯ ПСИХОЛОГИЯ». Издательство «Ника-Центр», 1997
  • П. В. Лушин Личностные изменения как процесс: теория и практика — Одесса.: Аспект, 2005. — 334