Фаукарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фаукарія
Faucaria
Типовий вид роду фаукарія тигрова (Faucaria tigrina)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Аїзові (Aizoaceae)
Підродина: Ruschioideae
Триба: Ruschieae
Рід: Фаукарія (Faucaria)
Schwantes, 1926
Faucaria tigrina[1]
(Haw.) Schwantes, 1926

Faucaria bosscheana (A.Berger) Schwantes
Faucaria felina (L.) Schwantes
Faucaria felina subsp. britteniae (L.Bolus) L.E.Groen
Faucaria felina subsp. felina Schwantes
Faucaria felina subsp. tuberculosa (Rolfe) L.E.Groen
Faucaria gratiae L.Bolus
Faucaria nemorosa L.Bolus ex L.E.Groen
Faucaria subintegra L.Bolus
Faucaria tigrina (Haw.) Schwantes

Посилання
Вікісховище: Category: Faucaria
Віківиди: Faucaria
EOL: 5167101
IPNI: 16181-1
NCBI: 215963

Фаукарія (Faucaria Schwantes) — рід багаторічних сукулентних рослин з родини аїзових (Aizoaceae).

Етимологія[ред. | ред. код]

Ботанічна ілюстрація Mesembryanthemum tuberculosum (нині Faucaria felina subsp. tuberculosa (Rolfe) L.E.Groen) 1916 року в ботанічному журналі «Curtis's Botanical Magazine», London., vol. 142 [= ser. 4, vol. 12]: Tab. 8674B
Квіти фаукарії
Faucaria subintegra в Ботанічному саду Осло, Норвегія
Faucaria bosscheana
Квітучі Faucaria tigrina і Faucaria felina subsp. tuberculosa серед інших сукулентів на балконі київської квартири
Faucaria felina subsp. felina
Faucaria felina subsp. britteniae

Родова назва цієї рослини походить латинського слова faux — «паща». Видові назви теж пов'язані з хижаками — «котяча», «тигрова», «вовча»… Це пов'язано із зовнішнім виглядом рослин цього роду, що мають листя із зубцями по краям, що направлені назустріч один одному і нагадують зуби у розкритій пащі.

Історія та систематика[ред. | ред. код]

Рід був описаний німецьким ботаніком Густавом Швантезом в 1926 році. До 1999 року до роду Faucaria зараховували 30 видів, доки голландські ботаніки Грун і Ван дер Майсен[nl] не провели ревізію роду, після якої кількість видів скоротилася до 6, головним чином за рахунок того, що більшість скорочених видів була визнана різновидами дуже мінливої Faucaria felina.

Рослини легко утворюють гібриди в межах роду, але міжродові гібриди невідомі.

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Багаторічні трав'янисті сукулентні рослини з дуже вкороченим стеблом або й зовсім без нього. Молоді рослини — одиночні, але з віком кущаться, розростаючись в куртини. М'ясисті листки мають плоску верхню поверхню та випуклу нижню з кілем на верхівці. Краї листової пластинки, а іноді і верхня поверхня мають хрящоподібні зубчики. Листки зібрані в розетку з 4—6 розміщених навхрест пар. Квітки одиночні, сидячі, до 8 см в діаметрі, зазвичай жовті або рожево-жовті, розкриваються опівдні. Цвітіння відбувається у серпні—листопаді. Плоди — бочкоподібні 5-гніздові капсули.

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Всі види роду є ендемічними для Південно-Африканської Республіки. Ареал роду розташований в західній частині провінції Західний Кейп і прикордонних районах Східного Кейпа.

Ростуть фаукарії зазвичай під чагарниками на кам'янистих ділянках. Кількість опадів, що випадають в цій місцевості з березня по листопад, складає трохи більше ніж 200 мм на рік, температура повітря влітку піднімається до 50 °С, а взимку опускається до 10 °С і нижче.

Три види сильно локалізовані: Faucaria tigrina зустрічається тільки біля Грехемстауна — центру муніципалітету Макана в Східному Кейпі; Faucaria gratiae була знайдена в 42 км на захід від Грехемстауна, біля села Рібік-Іст; ареал Faucaria nemorosa обмежений невеликою ділянкою поблизу селища Алісдейл в муніципалітеті Сара-Баартман на південному заході провінції Східний Кейп.

Догляд та утримання[ред. | ред. код]

Фаукарії потребують добре освітленого місця розташування, краще під прямими сонячними променями, але обов'язково за наявності хорошої вентиляції. Взимку утримуються сухо при температурі 6—8 °C, але не вище 14 °C. Влітку полив досить рясний, але ґрунт між поливанням має цілком просохнути. Підгодовують 1 раз на 2 тижні добривами для кактусів.

Ґрунт: суміш з дернової землі і грубозернистого піску в співвідношенні 1:2.

Розмножують насінням і стебловими живцями.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]