Фауст, німецька народна легенда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фауст, німецька народна легенда
нім. Faust — Eine deutsche Volkssage
Жанр драма
Режисер Фрідріх Вільгельм Мурнау
Продюсер Еріх Поммер
Сценарист Hans Kyserd і Ґергарт Гауптман[1]
На основі Фауста Й. В. Гете
У головних
ролях		 Йоста Екман (старший)
Еміль Яннінгс
Камілла Горн
Оператор Карл Гоффманн
Композитор Werner R. Heymannd
Художники
  • Вальтер Рьоріг
  • Роберт Герлт
Кінокомпанія UFA
Дистриб'ютор Universum Film AG і Netflix
Тривалість 106 хв.
Мова німий / німецькі інтертитри
Країна Веймарська республіка Веймарська республіка
Рік 1926
Дата виходу 14 жовтня 1926 (прем'єра)
Кошторис 2 000 000 райхсмарка
IMDb ID 0016847
Рейтинг IMDb: 8.1/10 stars
CMNS: Фауст, німецька народна легенда у Вікісховищі

«Фауст, німецька народна легенда» (нім. Faust — Eine deutsche Volkssage) — німецький німий фільм 1926 року, поставлений режисером Фрідріхом Вільгельмом Мурнау за мотивами німецької легенди про доктора Фауста, а також однойменної трагедії Гете та п'єси Крістофера Марлоу «Трагічна історія доктора Фауста» (1587-1588).

Сюжет[ред. | ред. код]

Архангел Михаїл (Вернер Футтерер) і Сатана укладають парі. Сатана стверджує, що може спокусити будь-яку людину, яка живе на Землі. Предметом парі стає Фауст (Йоста Екман) — знаменитий вчений-алхімік. На його місто Сатана насилає чуму. Фауст намагається знайти ліки, але зазнає невдачі. У люті він кидає свої книги у вогонь, але на сторінках однієї з них проступає заклинання для виклику демона. У відчаї Фауст вирушає з цією книгою опівночі на перехрестя і вимовляє заклинання. До нього являється Мефістофель (Еміль Яннінгс) в образі злісної відьми. В обмін на його душу він дає Фаусту владу повертати до життя мертвих. Фауст оживляє одного померлого від чуми і приголомшені городяни починають нести до нього мерців. Проте у першої ж жінки, яку Фауст береться оживити, затиснутий в руках хрест, і магія Мефістофеля виявляється безсилою. Розлючений натовп жене Фауста камінням в його лабораторію.

Тоді Мефістофель пропонує Фаусту замість щастя для усіх щастя для нього одного — вічну молодість. Фауст погоджується, і Мефістофель перетворює його в юнака, а сам перетворюється в «гетевського» демона-дворянина в чорному плащі зі шпагою. На мантії Мефістофеля вони летять у Парму, де у Фауста, прибуття якого Мефістофель обставив як візит безмежно багатого східного принца, закохується правителька міста (Ганна Ральф). Проте скоро Фаусту стає з нею нудно і він вимагає, щоб Мефістофель переніс його назад на батьківщину.

Місто зустрічає армію, що з перемогою повернулася з турецької війни. Фауст разом з парафіянами входить в собор, Мефістофель чекає його зовні. У соборі Фауст уперше зустрічає Гретхен (Камілла Горн) і закохується в неї. Одного разу вночі він приходить до неї додому, проте Мефістофель робить так, що мати Гретхен і її брат дізнаються про побачення і застають закоханих. Мати Гретхен помирає, а її брат б'ється на шпагах з Фаустом. Ударом ззаду Мефістофель вбиває брата і змушує Фауста втікати, а Гретхен залишається одна перед тілами рідних.

Зникнення Фауста робить життя Гретхен, яке народжує його дитину, нестерпним. Вигнана сусідами й зневажена усіма, вона безуспішно шукає притулку. Врешті-решт, її звинувачують в чаклунстві і засуджують до спалювання на вогнищі. Почувши її заклик про допомогу, Фауст відмовляється від набутої молодості і свого життя заради порятунку Гретхен. Він вимагає, щоб Мефістофель переніс його до неї, і вони обоє згорають на вогнищі та зносяться до небес.

Диявол вимагає віддати йому землю, оскільки він виграв парі, на що архангел відповідає, що одне слово анулює парі, і це слово «кохання».

У ролях[ред. | ред. код]

Йоста Екман (старший) ···· Фауст
Еміль Яннінгс ···· Мефістофель
Камілла Горн ···· Гретхен
Фріда Ріхард ···· мати Гретхен
Вільям Дітерле ···· Валентин, брат Гретхен
Іветта Гільбер ···· Марта Швердтлейн, тітка Гретхен
Ерік Барклай ···· герцог Пармський
Ганна Ральф ···· герцогиня Пармська
Вернер Футтерер ···· архангел Михаїл
Ганс Браузеветтер ···· залицяльник

Знімальна група[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Фільми став останнім німецьким фільмом Фрідріха Вільгельма Мурнау перед його від'їздом до США. Більшість декорацій до стрічки були побудовані в експресіоністському стилі. Так, робочий кабінет Фауста був зроблений не у вигляді однієї кімнати, а з чотирьох окремих частин, що будувалися одна за одною залежно від того, що було треба для плану[2].

Роль Гретхен стала дебютом для німецької акторки Камілли Горн, яка відтоді знялася у понад 70-ти фільмах. Еміль Яннінгс і Камілла Горн змінили Конрада Фейдта і Лілліан Гіга, затверджених на ці ролі на початку роботи над фільмом[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Лотта Айснер, 1973.
  3. ↑ Жак Лурселль, 2009.

Література[ред. | ред. код]

  • Eisner, Lotte H. Murnau, (A Shadows book). — Berkeley, CA : University of California Press, 1973. — ISBN 978-0-520-02425-0.(англ.)
  • Лурселль, Жак. Faust, eine Deutsche Volkssage - Фауст, немецкая народная легенда // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фауст,_німецька_народна_легенда&oldid=41082441