Фаїз Ахмад Фаїз
Фаїз Ахмад Фаїз | ||||
---|---|---|---|---|
فیض احمد فیض | ||||
Народився | 13 лютого 1911 село Кала-Кадер, провінція Пенджаб, Британська Індія, тепер село Фаїз-Нагар, провінція Пенджаб, Пакистан | |||
Помер | 20 листопада 1984 (73 роки) Лахор, Пакистан | |||
Громадянство | Пакистан | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Урядовий коледжd, Університет Пенджабуd, Murray Colleged і Oriental Colleged | |||
Мова творів | урду | |||
Напрямок | реалізм | |||
Жанр | газель | |||
Magnum opus | Subh-e-Azadid | |||
Партія | Communist Party of Pakistand | |||
Конфесія | сунізм | |||
У шлюбі з | Alys Faizd | |||
Діти | Salima Hashmid, Moneeza Hashmid і Muneeza Hashmid | |||
Автограф | ||||
Учасник | Друга світова війна | |||
Премії | ||||
Сайт: Faiz Ahmed Faiz | ||||
| ||||
Фаїз Ахмад Фаїз у Вікісховищі | ||||
Фаї́з Ахма́д Фаї́з (урду فیض احمد فیض) (13 лютого 1911 — 20 листопада 1984) — пакистанський поет і діяч революційного руху в Пакистані. Писав мовою урду, а також пенджабською мовою. Один з найвідоміших поетів Пакистану мовою урду.[1][2] Був прихильником Комуністичної партії Пакистану і суфізму. Був номінований на Нобелівську премію.
Фаїз Ахмад Фаїз народився 13 лютого 1911 року у невеличкому селі Кала-Кадер провінції Пенджаб Британської Індії (тепер село Фаїз-Нагар району Сілкот штату Пенджаб, на сході Пакистану),[3][4] населення якого складалося з селян народу джат.[5]
Його батьки були заможними землевласниками.[6] Мати — Султан Фатіма. Батько — Султан Мухаммад Хан — був адвокатом і членом літературного гуртка, до складу якого входив також Мухаммад Ікбал, майбутній національний поет Пакистану і так само уродженець Сіалкоту.[6] Батько написав біографію афганського еміра Абдуррахмана.[4] Він помер у 1913 році, коли Фаїзу було 2 роки.
Після навчання у середній школі в місті Сіалкот, Фаїз Ахмад Фаїз вступив до Вищої школи шотландської місії, розташованої в цьому ж місті, де вивчав мову урду, перську і арабську мови. Він навчався також в Урядовому коледжі та Східному коледжі у Лахорі, після завершення навчання у яких одержав ступені магістру з англійської та арабської мов. З 1935 року працював вчителем — спочатку у коледжі в місті Амрітсар (Індія), а потім — у Комерційному коледжі у Лахорі.[6]
У 1942 році, під час Другої світової війни, він покинув викладання щоб приєднатися до британської індійської армії, в якій він отримав медаль Британської імперії. Після розділу Індії в 1947 році, Фаїз пішов з армії і став редактором газети пакистанських соціалістів «The Pakistan Times», що виходила англійською мовою.[6]
9 березня 1951 року Фаїз разом з групою армійських офіцерів був заарештований відповідно до Закону про безпеку, і звинувачений в спробі державного перевороту, який став відомий як Заколот у Равалпінді і був організований за участі СРСР. Він був засуджений до страти і провів чотири роки у в'язниці.[6]
В уряді Зульфікара Алі Бхутто Фаїз був призначений до Національної ради мистецтв.[6]
В 1962 рік у йому було присвоєно Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами».
У 1964 році Фаїз оселився в Карачі і був призначений директором коледжу Абдулли Харун, а також працював редактором і автором кількох відомих журналів і газет. Він працював на громадських засадах у Департаменті інформації під час війни 1965 року між Індією і Пакистаном, і написав вірші обурення з приводу кровопролиття між Пакистаном та Індією. Однак, коли Бхутто був повалений Зія уль-Хаком, Фаїз був змушений покинути країну і переїхав до Лівану, жив у Бейруті. Там він редагував журнал «Лотос» і продовжував писати вірші мовою урду. Він жив за кордоном до 1982 року.
Відома співачка Ікбал Бано на концерті в Лахорі, «коли країна була на піку репресій» в роки диктатури Мухаммеда Зія-уль-Хака, у знак протесту військової диктатури виконала пісню «Ми зустрінемо день» на вірш Фаїза Ахмада Фаїза, який сам перебував у в'язниці, а його роботи були заборонені. П'ятдесят тисяч глядачів підхопили приспів «Inqilab Zindabad!» (Хай живе революція!).[7]
Фаїз Ахмад Фаїз помер в Лахорі в 1984 році, незабаром після отримання номінації на Нобелівську премію.[6]
Незадовго до своєї смерті був номінований на Нобелівську премію.
Був одружений з британською експатріанткою, членом Компартії, Еліс Джордж (англ. Alys Faiz[en]) з якою у нього було дві дочки.[6]
Ранні вірші Фаїза являли собою звичайну безтурботну лірику про любов і красу, але згодом його творчість почала розширюватися в політику.[6]
- Фаїз Ахмад Фаїз. [Поезії] / Укр. пер. Віталія Коротича // Всесвіт. — 1979. — № 6. — С. 80-81.
- ↑ Пакистан. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Kuladīpa Salila. The best of Faiz Ahmed Faiz (poetry). — Delhi: Rajpal & Sons, 2010. ISBN 978-81-7028-791-9. (англ.)
- ↑ Rahman, Sarvat (2002). 100 Poems by Faiz Ahmad Faiz (1911–1984). New Delhi India: Abhinv Publications, India. с. 327. ISBN 81-7017-399-X.
- ↑ а б Faiz Ahmad Faiz. Official website of Faiz Ahmad Faiz. Процитовано жовтень 2016 року. (англ.)
- ↑ His family. Сайт http://www.dawn.com. 11 лютого 2011. Процитовано жовтень 2016. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к Faiz Ahmed Faiz. Сайт https://www.poets.org. Academy of American Poets, Maiden Lane, New York, NY. Процитовано жовтень 2016. (англ.)
- ↑ Husn-e-Ghazal. The Hindu. жовтень 2016. Процитовано 12 серпня 2015.
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |