Фаїз Ахмад Фаїз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фаїз Ахмад Фаїз
فیض احمد فیض
Ahfaz with Faiz Ahmad Faiz.jpg
Фаїз Ахмад Фаїз (ліворуч) на фестивалі молодих письменників (1964)
Народився 13 лютого 1911(1911-02-13)
село Кала-Кадер, провінція Пенджаб, Британська Індія, тепер село Фаїз-Нагар, провінція Пенджаб, Пакистан
Помер 20 листопада 1984(1984-11-20) (73 роки)
Лахор, Пакистан
Громадянство Пакистан
Діяльність поет
Alma mater Government College Universityd, University of the Punjabd і Murray Colleged
Мова творів урду
Напрямок реалізм
Партія Communist Party of Pakistand
Конфесія сунізм
У шлюбі з Alys Faizd
Діти Salima Hashmid, Moneeza Hashmid і Muneeza Hashmid
Автограф FaizAhmedFaiz.jpg
Премії Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (1962)
Сайт: Faiz Ahmed Faiz

CMNS: Фаїз Ахмад Фаїз на Вікісховищі

Фаї́з Ахма́д Фаї́з (урду فیض احمد فیض) (13 лютого 1911(19110213) — 20 листопада 1984) — пакистанський поет і діяч революційного руху в Пакистані. Писав мовою урду, а також пенджабською мовою. Один з найвідоміших поетів Пакистану мовою урду.[1][2] Був прихильником Комуністичної партії Пакистану і суфізму. Був номінований на Нобелівську премію.

Біографія[ред. | ред. код]

Фаїз Ахмад Фаїз народився 13 лютого 1911 року у невеличкому селі Кала-Кадер провінції Пенджаб Британської Індії (тепер село Фаїз-Нагар району Сілкот штату Пенджаб, на сході Пакистану),[3][4] населення якого складалося з селян народу джат.[5]

Його батьки були заможними землевласниками.[6] Мати — Султан Фатіма. Батько — Султан Мухаммад Хан — був адвокатом і членом літературного гуртка, до складу якого входив також Мухаммад Ікбал, майбутній національний поет Пакистану і так само уродженець Сіалкоту.[6] Батько написав біографію афганського еміра Абдуррахмана.[4] Він помер у 1913 році, коли Фаїзу було 2 роки.

Після навчання у середній школі в місті Сіалкот, Фаїз Ахмад Фаїз вступив до Вищої школи шотландської місії, розташованої в цьому ж місті, де вивчав мову урду, перську і арабську мови. Він навчався також в Урядовому коледжі та Східному коледжі у Лахорі, після завершення навчання у яких одержав ступені магістру з англійської та арабської мов. З 1935 року працював вчителем — спочатку у коледжі в місті Амрітсар (Індія), а потім — у Комерційному коледжі у Лахорі.[6]

У 1942 році, під час Другої світової війни, він покинув викладання щоб приєднатися до британської індійської армії, в якій він отримав медаль Британської імперії. Після розділу Індії в 1947 році, Фаїз пішов з армії і став редактором газети пакистанських соціалістів «The Pakistan Times», що виходила англійською мовою.[6]

9 березня 1951 року Фаїз разом з групою армійських офіцерів був заарештований відповідно до Закону про безпеку, і звинувачений в спробі державного перевороту, який став відомий як Заколот у Равалпінді і був організований за участі СРСР. Він був засуджений до страти і провів чотири роки у в'язниці.[6]

В уряді Зульфікара Алі Бхутто Фаїз був призначений до Національної ради мистецтв.[6]

В 1962 рік у йому було присвоєно Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами».

У 1964 році Фаїз оселився в Карачі і був призначений директором коледжу Абдулли Харун, а також працював редактором і автором кількох відомих журналів і газет. Він працював на громадських засадах у Департаменті інформації під час війни 1965 року між Індією і Пакистаном, і написав вірші обурення з приводу кровопролиття між Пакистаном та Індією. Однак, коли Бхутто був повалений Зія уль-Хаком, Фаїз був змушений покинути країну і переїхав до Лівану, жив у Бейруті. Там він редагував журнал «Лотос» і продовжував писати вірші мовою урду. Він жив за кордоном до 1982 року.

Відома співачка Ікбал Бано на концерті в Лахорі, «коли країна була на піку репресій» в роки диктатури Мухаммеда Зія-уль-Хака, у знак протесту військової диктатури виконала пісню «Ми зустрінемо день» на вірш Фаїза Ахмада Фаїза, який сам перебував у в'язниці, а його роботи були заборонені. П'ятдесят тисяч глядачів підхопили приспів «Inqilab Zindabad!» (Хай живе революція!).[7]

Фаїз Ахмад Фаїз помер в Лахорі в 1984 році, незабаром після отримання номінації на Нобелівську премію.[6]

Незадовго до своєї смерті був номінований на Нобелівську премію.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений з британською експатріанткою, членом Компартії, Еліс Джордж (англ. Alys Faiz[en]) з якою у нього було дві дочки.[6]

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні вірші Фаїза являли собою звичайну безтурботну лірику про любов і красу, але згодом його творчість почала розширюватися в політику.[6]

Українські переклади[ред. | ред. код]

  • Фаїз Ахмад Фаїз. [Поезії] / Укр. пер. Віталія Коротича // Всесвіт. — 1979. — № 6. — С. 80-81.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пакистан. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Kuladīpa Salila. The best of Faiz Ahmed Faiz (poetry). — Delhi: Rajpal & Sons, 2010. ISBN 978-81-7028-791-9. (англ.)
  3. Rahman, Sarvat (2002). 100 Poems by Faiz Ahmad Faiz (1911–1984). New Delhi India: Abhinv Publications, India. с. 327. ISBN 81-7017-399-X. 
  4. а б Faiz Ahmad Faiz. Official website of Faiz Ahmad Faiz. Процитовано жовтень 2016 року.  (англ.)
  5. His family. Сайт http://www.dawn.com. Feb 11, 2011. Процитовано жовтень 2016.  (англ.)
  6. а б в г д е ж и к Faiz Ahmed Faiz. Сайт https://www.poets.org. Academy of American Poets, Maiden Lane, New York, NY. Процитовано жовтень 2016.  (англ.)
  7. Husn-e-Ghazal. The Hindu. жовтень 2016. Процитовано 12 August 2015.