Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії
(WBF / DEFR)
нім. Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung
фр. Département fédéral de l'économie, de la formation et de la recherche
італ. Dipartimento federale dell'economia, della formazione e della ricerca
романш. Departament federal d'economia, furmaziun e retschertga
Logo der Schweizerischen Eidgenossenschaft.svg Bundeshaus 1128 (east wing).jpg
Загальна інформація
Країна Швейцарія Швейцарія
Дата створення 1848
Керівництво діяльністю здійснює Федеральна рада
Керівне відомство Федеральна адміністрація
Штаб-квартира Федеральний палац, Берн[1]
46°56′47″ пн. ш. 7°26′39″ сх. д. / 46.94639° пн. ш. 7.444306° сх. д. / 46.94639; 7.444306
Кількість співробітників 2104 осіб (в 2019 році)[2]
Річний бюджет 12.71 млрд франків[2]
Відповідальний міністр Гі Пармелен[3]
Державний секретар Наталі Гумаз
Підвідомчі органи Рада Федеральної вищої технічної школи та інші
wbf.admin.ch
Швейцарія

Coat of Arms of Switzerland (Pantone).svg
Політика та влада Швейцарії

Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень — один з семи департаментів уряду Швейцарії, який входить до складу Федеральної адміністрації Швейцарії. Департамент завжди очолює один з членів Федеральної ради Швейцарії, яка виконує роль колективного голови держави. З 2019 року департамент очолює Гі Пармелен[2]. Департамент має нинішню назву з 1 січня 2013 року, а до цього він багато разів перейменовувався.[4]

Завданнями департаменту є встановлення правил ведення бізнесу в приватному секторі економіки та в сільському господарстві, представлення інтересів швейцарської економіки на міжнародному рівні, надання професійно-технічної освіти і підготовки, підтримка іновацій і наукових дослідень, забезпечення виплати допомоги по безробіттю та забезпечення ефективного використання земельних й інших природних ресурсів.[2]

Структура[ред. | ред. код]

Департамент складається з таких офісів:[2][5]

  • Генеральний секретаріат, який також включає Федеральне бюро справ споживачів.
  • Державний секретаріат з економічних справ — відповідає за національну та міжнародну економічну політику, торгові переговори та трудове законодавство.
  • Державний секретаріат з освіти, досліджень та іновацій — відповідає за національні та міжнародні програми, пов'язані із вищою освітою та з наукою, наприклад за програму "Erasmus+" або за участь в дослідженні космосу.
  • Федеральний офіс сільського господарства — відповідає за здійснення сільськогосподарської політики та за прямі виплати швейцарським фермерам.
  • Федеральний офіс національних запасів — відповідає за запас продуктів й інших речей, необхідних у випадку надзвичайної ситуації.
  • Федеральний офіс з житла — відповідає за державну політику із забезпечення громадян соціальним житлом.
  • Федеральний офіс з цивільної служби.

Також є незалежні органи, які лише адміністративно відносяться до Департаменту:

  • Ціновий аудитор — омбудсмен, відповідальний за нагляд за регульованими цінами.
  • Комісія із конкуренції — забезпечення дотримання принципів конкуренції в економіці та здійснення антимонопольної політики.
  • Федеральний інститут професійно-технічної освіти і підготовки.
  • Швейцарське агентство іновацій.
  • Рада Федеральної вищої технічної школи

Попередні назви департаменту[ред. | ред. код]

  • Департамент торгівлі та митниці (1848–1872)
  • Департамент залізниці та торгівлі (1873–1878)
  • Департамент торгівлі та сільського господарства (1879–1887)
  • Департамент промисловості та сільського господарства (1888–1895)
  • Департамент торгівлі, промисловості та сільського господарства (1896–1914)
  • Департамент економічних справ (1915–2012)
  • Департамент економіки, освіти та досліджень (з 2013)

Керівники департаменту[ред. | ред. код]

  • Фрідріх Фрей-Ерозе (1848–1853)
  • Вільгельм Матіас Нефф (1854)
  • Мартін Йозеф Мунцінгер (1855)
  • Констан Форнеро (1855–1856)
  • Йозеф Мартін Кнюзель (1857)
  • Констан Форнеро (1858)
  • Йозеф Мартін Кнюзель (1859–1860)
  • Фрідріх Фрей-Ерозе (1861–1866)
  • Вільгельм Матіас Нефф (1867–1873)
  • Йоган Якоб Шерер (1873–1874)
  • Карл Шенк (1875–1877)
  • Йоахім Хеєр (1878)
  • Нюма Дроз (1879–1880)
  • Луї Рюшонне (1881)
  • Нюма Дроз (1882–1886)
  • Адольф Дойхер (1887–1896)
  • Адріен Лашеналь (1897)
  • Адольф Дойхер (1898–1902)
  • Людвіг Форрер (1903)
  • Адольф Дойхер (1904–1908)
  • Йозеф Антон Шобінгер (1909)
  • Адольф Дойхер (1910–1912)
  • Едмунд Шультес (1912–1934)
  • Герман Обрехт (1934–1940)
  • Вальтер Штемпфлі (1940–1947)
  • Рудольф Рюбатель (1948–1954)
  • Томас Голенштайн (1955–1959)
  • Фрідріх Траугот Вален (1960–1961)
  • Ганс Шаффнер (1961–1969)
  • Ернст Бруггер (1970–1978)
  • Фріц Хонеггер (1978–1982)
  • Курт Фурглер (1983–1986)
  • Жан-Паскаль Деламюра (1987–1998)
  • Паскаль Кушпен (1998–2002)
  • Йозеф Дейс (2003–2006)
  • Доріс Лойтгард (2006–2010)
  • Йоган Шнайдер-Амманн (2010–2018)
  • Гі Пармелен (з 2019)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Information and official documents (Інформація та офіційні документи) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
  2. а б в г д The Swiss Confederation — a brief guide(ст. 69) [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Guy Parmelin, Federal Councillor (Член Федеральної Ради Гі Пармелін) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
  4. EAER instead of FDEA: Departmental reform implemented (англ.)
  5. Federal offices and agencies (Федеральні офіси та агенції) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)