Федеріко Ларедо Бру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федеріко Ларедо Бру
Federico Laredo Brú
Федеріко Ларедо Бру
Прапор
8-й Президент Куби
24 грудня 1936 — 10 жовтня 1940
Попередник: Міґель Маріано Ґомес
Спадкоємець: Фульхенсіо Батиста
Прапор
Віце-президент Куби
20 травня 1936 — 24 грудня 1936
 
Партія: «Кубинська революційна партія»
Освіта: Гаванський університет
Народження: 23 квітня 1875(1875-04-23)
Ремедіос, Вілья-Клара
Смерть: 7 серпня 1946(1946-08-07) (71 рік)
Гавана, Куба
Громадянство: кубинець
Віросповідання: римо-католик
 
Військова служба
Роки служби: 19 жовтня 1896 — січень 1899
Звання: полковник

Медіафайли у Вікісховищі?

Федеріко Ларедо Бру (ісп. Federico Laredo Brú; нар. 23 квітня 1875, Ремедіос, Вілья-Клара — пом. 7 серпня 1946, Гавана, Куба) — кубинський державний та політичний діяч, президент Куби (24 грудня 1936 — 10 жовтня 1940). Віце-президент Куби (1936). Був одним з засновників «Партії національної єдності» та «Залізного Націоналістичного Легіоу».

Життєпис[ред. | ред. код]

Федеріко Ларедо Бру народився в Ремедіос, провінція Вілья-Клара, Куба, 23 квітня 1875 року. Вивчав право у Гаванському університеті, там здобув ступінь доктора права у 1895 році.

Леонор Ґомес-Монтес-де-Ларедо Бру

Федеріко Ларедо Бру з 19 жовтня 1896 року до січня 1899 року брав участь у війні за незалежність Куби від Іспанії, дослужився до полковника.

У 1900 році Федеріко Ларедо Бру став секретарем, а у 1907 році Головою міського суду Санта-Клари. У 1910 році Федеріко Ларедо Бру став прокурором Гавани. Ларедо Бру зіграв важливу роль у створенні кубинського кримінального кодексу.

У 1911 році Федеріко Ларедо Бру був призначений міністром внутрішніх справ Куби. В березні 1912 року подав у відставку з посади міністра внутрішніх справ.

1913 році відкрив юридичну фірму в Сьєнфуеґос та займався правничою практикою до 1930 року.

У 1933 — 1936 роках Федеріко Ларедо Бру був Державним секретарем при президенті Карлосі Мануелю де Сеспедес-і-Кесада. Після втечі Сеспедеса став віце-президентом під час президентства Міґеля Маріано Ґомеса.

24 грудня 1936 року Міґель Маріано Ґомес пішов у відставку, в зв'язку з оголошеним йому Конгресом Республіки Куба імпічментом. Президентський пост обійняв Федеріко Ларедо Бру, хоча Кубою фактично керував Фульхенсіо Батиста.

Ларедо Бру залишався на посаді президента повний термін, тобто всі чотири роки. Під час свого президентства Ларедо Бру сприяв організації Установчі зборів у 1939 році для розробки проекту нової Конституції Куби.

Після свого президентства був призначений міністром юстиції Фульхенсіо Батистою. На цій посаді він перебував до кінця президентства Батісти, 10 жовтня 1944 року. Після чого вийшов на пенсію.

Федеріко Ларедо Бру раптово помер у Гавані 7 серпня 1946 року.

Лайнер «Сент-Луїс» у потру Гавани

Лайнер «Сент-Луїс»[ред. | ред. код]

13 травня 1939 року німецький океанський лайнер «Сент-Луїс», зі 937 євреями на облавку, вийшов з Гамбурга і 27 травня 1939 року прибув до Гавани.

Президент Куби Федеріко Ларедо Бру наказав капітану Густаву Шредеру відправлятися назад. Кубинська влада прийняла тільки 27 біженців, оголосивши візи інших недійсними.

Пароплав взяв курс на Флориду, але США не прийняла жодного єврея. Пароплав повернувся до Європи. Бельгія, Голландія, Франція та Англія домовилися прийняти пасажирів, розділивши їх на групи[1]. 17 червня 1939 року корабель прибув у Амстердам[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Федеріко Ларедо Бру був одружений з Леонор Ґомес-Монтес-де-Ларедо Бру.

Попередник:
Міґель Маріано Ґомес
Президент Куби
24 грудня 1936 — 10 жовтня 1940
Coat of arms of Cuba.svg
Наступник:
Фульхенсіо Батиста


Джерела[ред. | ред. код]

  • Otero, Juan Joaquin (1954). Libro De Cuba, Una Enciclopedia Ilustrada Que Abarca Las Artes, Las Letras, Las Ciencias, La Economia, La Politica, La Historia, La Docencia, Y ElProgreso General De La Nacion Cubana — Edicion Conmemorative del Cincuentenario de la Republica de Cuba, 1902–1952(ісп.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rosen, Robert (2006). Saving the Jews: Franklin D. Roosevelt and the Holocaust. New York, NY: Thunder's Mouth Press. с. 563. ISBN 1-56025-778-4. 
  2. The History Place. Процитовано September 18, 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]