Федоренко Василь Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федоренко Василь Гаврилович
Федоренко Василь Гаврилович
Федоренко Василь Гаврилович.png
Народження 1890(1890)
Бахмутський повіт, Російська імперія
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).png УСРР
СРСР СРСР
Рід військ кавалерія
Роки служби 19121921
Війни / битви Перша світова війна,
Донбаська операція (1919),
Перекопсько-Чонгарська операція
Радянсько-польська війна
Радянсько-українська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора

Васи́ль Гаври́лович Федо́ренко (1890-?) учасник першої світової війни в званні унтр офіцера георігевскій кавалер. активний учасник громадянської війни червоні козаки кавалер ордена Червоного Прапора.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1890 році в українській селянській родині в селі поблизу Бахмута, за іншими відомостями народився в Бахмуті. Закінчив сільську початкову школу. До 1912 року займався сільським господарством.

У 1912 році був призваний в РІА служив рядовим, взводним і підпрапорщиком кірасирської її величності полку. З початком Першої світової війни в 1914 році разом зі своїм полком відбув на фронті де пробув до 1917 року. На фронті отримав два георгіївські хреста і дві георгіївські медалі.

Після демобілізації 1917 році повернувся в рідне село де був обраний головою сільради. Під час оборони Донбасу 1918 від наступаючих німецьких частин командував повстанським загоном. Після заняття німцями Бахмутського повіту пішов у підпілля.[1] Восени 1918 року організував і очолив повстанський загін разом з яким боровся проти німецьких частин і частин Армії УНР в повіті.[2]

8 січня 1919 року із своїм загоном приєднався до дивізії Дибенко. Після створення другої Донецької губернії 22 січня 1919 року займався радянською роботою в Георгіївській волості, Слов'яносербського повіту. В цей же час він служив продагентом в 13-й РККА. Після заняття Донбасу добровольчими частинами влітку 1919 виїхав до Харкова де записався добровольцем в кавалерійський Харківський запасний полк.

14 серпня 1919 роки разом зі своїм полком вступив в Червоне козацтво. У Червоному козацтві виконував обов'язки:

  • командир 1-ї сотні 6 полку.
  • командир 1-го полку з березня по червень 1920.
  • командир 6-го полку.
  • командир 4-го полку.

У липні 1920 був прийнятий в ВКП (б).

За заняття Збаржа 26 липня 1920 був нагороджений орденом Червоного Прапора.[3]

За час служби в частинах Червоного козацтва був нагороджений орденом Червоного Прапора.[4]

З квітня 1921 до січня 1922 командував 6-м полком, потім знову з листопада 1922 до березня 1923 роки після чого демобілізувався.[5]

Після демобілізації був відправлений на господарську роботу в Ростовську область де був директором радгоспу «Верблюд».

У 1932 році в зв'язку з невиконанням плану заготівлі зернових на Василя завели кримінальну справу але відпустили до суду під розписку. Восени 1933 році він приїхав до Харкова шукаючи допомоги в українського уряду, він зустрівся з головою раднаркому УРСР Чубарем. Після цього Василь повернувся в Бахмут де отримав відомості що всі звинувачення з нього зняті. Він написав вдячного листа: "З запізненням, але відсвяткували 16-ту річницю Великого Жовтня. Сидимо за столом, вся сім'я, і ​​сміємося, і плачем, не приховуючи сліз. Так, жива ленінська правда! Слава справжнім більшовикам! Від усіх нас гарячий привіт товаришеві Власу Яковичу Чубарю ".

Після чого поїхав в радгосп «Верблюд» де продовжив роботу.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. Стр 243
  2. Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. Стр 264
  3. Червоное казачество : 5 лет, 1918—1923 : сборник материалов по истории червоного казачества. Стр 205
  4. Червоное казачество : 5 лет, 1918—1923 : сборник материалов по истории червоного казачества. Стр 193
  5. Червоное казачество : 5 лет, 1918—1923 : сборник материалов по истории червоного казачества. Стр 205
  6. http://militera.lib.ru/memo/russian/dubinsky_iv/07.html

Джерела[ред. | ред. код]

  • Червоное казачество : 5 лет, 1918—1923 : сборник материалов по истории червоного казачества / рис. и обл. А. Мартынова ; [вступ. ст. Г. И. Петровского]. — [Харьков: Путь просвещения ; Молодой рабочий, 1923]. — 310, [3] с. : ил.
  • «Золотой кирасир»
  • Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»

Посилання[ред. | ред. код]