Федоров Володимир Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федоров Володимир Анатолійович
рос. Владимир Анатольевич Фёдоров
Ім'я при народженні Фёдоров Владимир Анатольевич
Народився 19 лютого 1939(1939-02-19) (80 років)
Москва, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність кіноактор, фізик, актор театру, актор
Alma mater Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ» (1964)
Заклад Q4193226?
Дружина Віра[1]
Провідні ролі Чорномор («Руслан і Людмила»), злодій-карлик («12 стільців»)
IMDb nm0299525
(…) Так вже сталося, що я родився карликом[а] у звичайній атеїстичній сім'ї, де панувала любов. Крім любові я не отримав ніякого релігійного виховання
Оригінальний текст(рос.)
(…) Так уж получилось, что я родился карликом в обычной атеистической семье, где царила любовь. Кроме любви я не получил никакого религиозного воспитания[2]
— Володимир Федоров, «Правила життя»

Федоров Володимир Анатолійович (рос. Фёдоров Владимир Анатольевич; нар. 19 лютого 1939(19390219), Москва, СРСР[3]) — російський актор, продюсер, поет. Фізик-ядерник за освітою.

Біографія[ред. | ред. код]

Федоров Володимир Анатолійович народився 19 лютого 1939 року у місті Москва. У нього два молодших братів[4]. Він із дитинства любив математику[2].

1964 року закінчив Московський інженерно-фізичний інститут, а працювати пішов у НДІ «Курчатовський інститут»[5]. Володимир Федоров був студентом Ігора Курчатова. Він є автором більше 50 наукових праць та винаходів[5].

В 1986 році у нього під час обшуку квартири знайшли відеокасети з фільмами «Одного разу в Америці» та «Жінка французького лейтенанта», які визнали порнографічними і проти нього розпочали карну справу[4]. Завдяки свідченням Микити Михалкова справу було закрито[4].

Був одружений чотири рази[1]. Любить сучасний джаз[6].

Акторська кар'єра[ред. | ред. код]

1967 року знявся в епізоді «Женя, Женечка і „Катюша“»[5].

Дебютна роль — Чорномор у фільмі «Руслан і Людмила» Олександра Птушка[1]. На цю роль також пробувався Ролан Биков, але він не був карликом[7]. Там Володимир познайомився із акторкою Марією Капніст, яка грала у фільмі роль відьми Наїни[1].

З інших відомих ролей: «Кін-дза-дза!» (Інопланетянин у жовтих штанях), «12 стільців» (злодій-карлик), «Через терни до зірок» (Туранчокс) та інші[3].

З 1991 року став грати у театрі за сприяння Валентини Тализіної[6]. Спершу це був театр ім. Є. Вахтангова[6]. З 1992 року став актором театру «Біля Микитських воріт»[8]. Серед його театральних робіт: Аптекар у «Ромео і Джульєтта», Харстер — «Невидимка», Добсон — «Два Набокова» та інші[8]. З 2004 року також грав у Московському Художньому театрі імені А. П. Чехова[6].

1992 року став продюсером фільму «Казино»[5]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1972 — «Руслан і Людмила» — Чорномор
  2. 1973 — «Багато галасу з нічого» — карлик[б]
  3. 1975 — «Горя боятися — щастя не бачити» — слуга
  4. 1976 — «Легенда про Тіля» — блазень
  5. 1976 — «12 стільців» — злодій-карлик
  6. 1977 — «Кільця Альманзора» — пірат
  7. 1977 — «Ніс» — карлик[б]
  8. 1979 — «Дике полювання короля Стаха» — Базиль
  9. 1980 — «Через терни до зірок» — Туранчокс
  10. 1980 — «На початку славних справ» — карлик
  11. 1980 — «Юність Петра» — блазень
  12. 1981 — «Лісова пісня. Мавка» — Злидень
  13. 1981 — «Не ставте Лісовику пастки…»[5]
  14. 1982 — «Дім, який збудував Свіфт» — людина з рушницею
  15. 1983 — «Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа» — Жан-Клод
  16. 1983 — «Вечори на хуторі біля Диканьки» — карлик
  17. 1985 — «Чорна стріла» — карлик
  18. 1985 — «Після дощика в четвер» — перевертень
  19. 1986 — «Кін-дза-дза!» — інопланетянин у жовтих штанях
  20. 1986 — «Подорожі пана Ляпки» — міністр інформації
  21. 1986 — «Михайло Ломоносов» — карлик
  22. 1986 — «Прорив»[5]
  23. 1987 — «Кінець вічності» — карлик
  24. 1988 — «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» — карлик
  25. 1988 — «Раз, два — горе не біда!» — Сулейманчик
  26. 1988 — «Біла кістка» — художник
  27. 1988 — «Собаче серце» — істота
  28. 1989 — «Сувенір для прокурора» — карлик[б]
  29. 1989 — «Ваня, ти як тут?»
  30. 1989 — «Але не зрозуміли сказаних їм слів»
  31. 1991 — «Дім під зоряним небом»
  32. 1991 — «Сім днів з російською красунею» — бізнесмен
  33. 1992 — «Божевільний рейс» — буркотливий дідусь
  34. 1993 — «Заложники „Дьявола“» — Синчук
  35. 1994 — «Простодушний» — ув'язнений
  36. 1994 — «Хагі-Траггер» — кіллер
  37. 1997 — «Все те, про що ми так довго мріяли» — карлик у німецькій в'язниці
  38. 1999 — «Два Набокових» — Фредерік Добсон
  39. 1999 — «Китайскiй сервизъ»[5]
  40. 2002 — «Дім дурнів» — Карлуша
  41. 2002 — «Злочин і кара» — карлик[5]
  42. 2008 — 2-Асса-2
  43. 2008 — «Спадок» — власник картинної галереї
  44. 2008 — «Петрівка, 38. Команда Петровського» — Деєв
  45. 2008 — «Плюс один»
  46. 2009 — «Анна Кареніна»
  47. 2011 — «Жила-була одна баба» — юродивий
  48. 2013 — «Бомбіла. Продовження» — копач могил Велетень

Примітки[ред. | ред. код]

а. ^ Зріст Володимира Федорова становить 130 см[2]
б. ^ Не вказаний у титрах[5]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г Алексей Генералов. Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). rusactors.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 
  2. а б в Анна Львова. Правила жизни. Владимир Федоров. Актер, ученый, 77 лет, Москва (рос.). esquire.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 
  3. а б Владимир Федоров (рос.). www.vokrug.tv. Процитовано 11 квітня 2016. 
  4. а б в Владимир Федоров (рос.). kinoafisha.ua. Процитовано 11 квітня 2016. 
  5. а б в г д е ж и к Владимир Федоров (рос.). www.kinopoisk.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 
  6. а б в г Володя Черномор (рос.). www.proza.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 
  7. Марина Характерова. ВЛАДИМИР ФЕДОРОВ, актер: ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ МАЛЕНЬКИМ? (рос.). www.timetolive.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 
  8. а б Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). m.kino-teatr.ru. Процитовано 11 квітня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Человек в кадре». Владимир Федоров