Федоров Олексій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федоров Олексій Федорович
Oleksiy Fedorov.gif
Народився 30 березня 1901(1901-03-30)
Лоцманська Кам'янка
(нині частина Дніпра)
Помер 9 вересня 1989(1989-09-09) (88 років)
Київ
Країна СРСР СРСР
Рід військ партизанські загони НКВС СРСР
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор НКВС СРСР
Командування Чернігівсько-волинське партизанське з'єднання
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Суворова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

Олексі́й Фе́дорович Фе́доров (30 березня 1901 — 9 вересня 1989) — генерал-майор НКВС, двічі Герой Радянського Союзу, радянський партійний і державний діяч, у роки німецько-радянської війни командир Чернігівсько-волинського партизанського з'єднання, перший секретар Чернігівського і Волинського підпільних обкомів КПРС.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 березня 1901 року в станиці Лоцманська Кам'янка (нині у складі Дніпра) у родині лоцмана. Українець. У 1916 році закінчив двокласне училище в Катеринославі.

До 1941[ред.ред. код]

У червні 1916 — серпні 1920 р. — робітник у підрядчиків Чаєва і Лякіна в Катеринославі. У серпні 1920 року добровольцем пішов у Червону армію, брав участь у Громадянській війні на боці російських більшовиків. Воював проти УНР. У серпні 1920 — серпні 1921 р. — червоноармієць 9-ї кавалерійської дивізії 34-го полку РСЧА, а у серпні 1921 — серпні 1924 р. — червоноармієць 3-ї дивізії 7-го Українського полку в Катеринославі.

У серпні 1924 — серпні 1929 р. — будівельник-тесляр (кріпильник тунелю) на Мерефо-Херсонській залізниці в місті Катеринославі. Член ВКП(б) з липня 1927 року.

У серпні 1929 — квітні 1930 р. — старший кріпильник тунелю на будівництві Ріонської гідроелектростанції в місті Кутаїсі. У квітні 1930 — лютому 1931 р. — секретар партійного осередку КП(б)У в селищі Мандриківка на Дніпропетровщині. У лютому — листопаді 1931 р. — старший десятник, заступник начальника будівництва Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. У листопаді 1931 — квітні 1932 р. — курсант шестимісячних курсів техніків навчального комбінату управління залізничного будівництва у місті Чернігові, здобув спеціальність молодшого техніка залізничного будівництва.

У квітні 1932 — липні 1933 р. — голова Корюківської районної ради профспілок Чернігівської області. У липні 1933 — травні 1934 р. — голова Понорницької районної контрольної комісії КП(б)У — заступник секретаря Понорницького районного комітету КП(б)У Чернігівської області. У травні 1934 — січні 1936 р. — інструктор Срібнянського та Варвинського районних комітетів КП(б)У Чернігівської області. У січні 1936 — вересні 1937 р. — 2-й секретар Лосинівського районного комітету КП(б)У Чернігівської області. У вересні 1937 — квітні 1938 р. — 1-й секретар Лосинівського районного комітету КП(б)У Чернігівської області.

У квітні 1938 — вересні 1941 р. —  — виконувач обов'язків 1-го секретаря, 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КП(б)У.

1941-1944 під час німецько-радянської війни[ред.ред. код]

Залишений у підпіллі, організував партизанський загін, який підпорядковувався НКВС СРСР. За даними спецслужб, до березня 1942 очолюваний О. Ф. Федоровим Чернігівський партизанський загін провів 16 боїв, убивши близько тисячі німецьких військовослужбовців, проводилися інші систематичні диверсії на території України — зруйнував 33 шосейних і залізничних мостів, пошкодив 5 ешелонів на залізниці, підірвав 5 складів, 2 заводи.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1942 року «за зразкове виконання бойових завдань» в тилу ворога, і проявлену мужність і героїзм, полковому комісарові Олексію Федоровичу Федорову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 746). Взимку і навесні провів низку нових диверсій. Його угрупування нараховувало 12 загонів. Чисельність — від 3500 до 5400 бійців.

Радянські партизані зі з'єднання О. Федорова вночі 27 лютого 1943 року напали на окупаційний гарнізон містечка Корюківка. Планувалося визволити з в'язниці заручників, серед котрих була родина командира партизанського взводу, колишнього голови колгоспу Ф. Ступака. Відповідальність за дії партизанів і підпільників нацисти поклали на цивільне населення, що призвело до Корюківської трагедії 1-2 березня 1943 року.

1943 — за наказом НКВС перемістив диверсійні загони на територію правобережної України і далі, на Волинь. Там федоровці проводили терористичні операції в українських населених пунктах, чинили опір збройним силам УПА. З наближенням лінії фронту та у зв'язку з провалом військових операцій проти відділів УПА, влиті до складу діючих армій. Частина федорівців кинута на лобові атаки м. Ковель. Наприкінці березня 1944 року партизанське з'єднання, яким керував Федоров, при зустрічі з передовими частинами Червоної армії налічувало 5257 осіб.

У березні 1943 — квітні 1944 — 1-й секретар Волинського підпільного обкому КП(б)У. У квітні 1943 Федорову присвоєне військове звання генерал-майор. З 7 липня 1943 до 14 березня 1944 його партизани пошкодили 549 ешелонів з боєприпасами, пальним, технікою та продовольчими товарами.

Після 1944[ред.ред. код]

У травні 1944 — січні 1949 р. — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б)У. У січні 1949 — січні 1950 року навчався на курсах 1-х секретарів обкомів при Академії суспільних наук у Москві.

У січні 1950 — травні 1952 — 1-й секретар Ізмаїльського обласного комітету КП(б)У. У травні 1952 — травні 1957 — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ. З травня 1957 до квітня 1979 року — міністр соціального забезпечення УРСР. Член президії Радянського комітету ветеранів війни.

З квітня 1979 року був головою комісії у справах колишніх партизанів і підпільників при Президії ВР УРСР, яка виконувала, зокрема, «фільтраційні» функції проти людей, що перебували на окупованій території. Партизанські спогади, документальні і художні твори письменників про партизанів і підпільників, перш ніж бути виданими рецензували довірені люди колишнього партизанського генерала. Такі, як поет Микола Шеремет. Від авторів вимагалося приводити їхні твори у відповідність з точкою зору Федорова.[1]

Член ЦК КПУ в 1938—1989 роках. Депутат ВР СРСР 1-11 скликань. Почесний громадянин Ковеля (1969), Луцька (1969), Херсона (1988), Чернігова[2].

Могила Олексія Федорова

Помер 9 вересня 1989 року. Похований у Києві, на Байковому кладовищі. Автори пам'ятника: скульптор О. О. Ковальов, архітектор О. К. Стукалов.

Твори[ред.ред. код]

Автор спогадів:

  • «Підпільний обком діє». Київ, 1986;
  • «Остання зима». Москва, 1985;
  • «Війна народна — війна священна». Київ, 1984.

На основі спогадів «Остання зима» і «Підпільний обком діє» А. Буковський створив однойменні телефільми (1978 і 1984).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений вісьма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Суворова 1-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на будинку в Києві де з 1966-го по 1989 рік проживав Федоров О. Ф.

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союза О. Ф. Федорова встановлений на його батьківщині — в місті Дніпрі. Його ім'ям названа вулиця в місті Торез Донецькій області України.

Погруддя Олексія Федорова у Дніпрі

У Києві на будинку № 9 по вулиці Заньковецкої, в якому з 1966-го по 1989 роки проживав О. Ф. Федоров, встановлена меморіальна дошка.

У дніпропетровській середній школі № 107 діяла кімната-музей Олексія Федорова. На школі встановлено меморіальну дошку. У місті Корюківці Чернігівської області, на подвір'ї ЗОСШ № 1 встановлено погруддя Федорова О.Ф.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]