Федорончук Василь Лукинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федорончук Василь Лукинович
Народився 26 січня 1915(1915-01-26) або 26 березня 1915(1915-03-26)
Соколів, Бучацький район, Тернопільська область, СРСР
Помер 4 листопада 1984(1984-11-04) (69 років)
Рим, Італія
Діяльність журналіст
Alma mater Львівська академічна гімназія
Посада Голова Ради Народних Міністрів Української Народної Республікиd
Партія Організація українських націоналістів

Васи́ль Лукинович Федорончу́к (26 січня або 26 березня 1915, село Соколів поблизу Бучача — 4 листопада 1984 (або 1991), Рим) — український галицький журналіст, видавець, редактор, громадський діяч, політичний діяч (ОУН, УНДО). Доктор політичних наук[джерело?] (1945 р.).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 січня (або 26 березня[1]) 1915 року в с. Соколові, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався у ґімназії Бучача,[2] закінчив академічну ґімназію у Львові. Був активістом українського національного руху, зазнав утисків польських властей. Працював у філії товариства «Просвіта» у Соколові (1932 року оплачує навчання небагатих дітей). Вів самоосвітній гурток з історії України.

З 1936 року в Парижі: студіював тут право, потім історію, журналістику в університеті «Сорбонна», голова «Студентської громади».

З 1942 року — в Римі, де був представником ОУН (м) Андрія Мельника; закінчив правничі студії, захистив докторат. Голова «Студентської громади» (1945—1947 роки)), згодом «Української громади» Риму. Співпрацював з міжнародними еміґрантськими організаціями вихідців зі Східньої та Середньої Європи (ґенеральний секретар «Інтернаціоналу Свободи» з 1952 р., керівник ради Європейської спілки журналістів[1]).

У 1951—1975 рр. керівник української програми на Італійському державному радіо. Був активним членом організації Український Народний Союз у Франції. Співзасновник, ґенеральний секретар Італійсько-Українського Товариства, співпрацював в італійській і українській пресі, автор інформативних брошур про українське питання. Виголосив в італійських містах близько 400 доповідей про ситуацію в УССР, СССР.

У 1960—1970-их роках працював у екзильному уряді УНР, керівник його зовнішнього ресорту (справ); від 6-ї сесії УНРади (1967 р.) керівник ресорту закордонних справ її виконавчого органу. 1972—1974 роки голова екзильного уряду УНР. Організатор, голова одного з відламів УНДО.

Видавець, редактор італомовного квартальника «Ucraine» (1955—1956 рр.). Автор праць з української історії, літератури, инше.

Помер 4 листопада 1984 (або 1991[1]) у м Римі, Італія.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Головин Б., Мельничук Б., Семак В. Федорончук Василь Лукинович… — С. 513.
  2. Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]