Федяй Леонід Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Васильович Федяй
Федяй Леонід Васильович.png
Народження 15 (27) серпня 1859
Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть після 1922
невідоме
Звання генерал-лейтенант
Командування 107-й піхотний Троїцький полк, 31-а піхотна дивізія
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Леон́ід Вас́ильович Фед́яй (нар. 15 (27) серпня 1859 Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — † після 1922) — генерал-лейтенант Російської імперії, генерал-значковий Армії Української Держави.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на Полтавщині, у Хорольському повіті Полтавської губернії, православний.

Освіту отримав у Петровському Полтавському кадетському корпусі (закінчив в 1876).

На військовій службі від 1 вересня 1876 року. Закінчив 2-ге військове Костянтинівське училище (1878), звідки був випущений прапорщиком (від 16 (28) квітня) в 3-ю Гренадерську артилерійську бригаду (Ростов). Згодом перейшов до 7-ї артилерійської бригади. Звання: підпоручик (1879), поручик (1880), штабс-капітан (за відзнаку, 1886), капітан (1888), підполковник (1894).

Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1886). Від 28 березня 1888 і до 1892 року служив в Іркутському піхотному юнкерському училищі, викладаючи військові предмети.

Служив на штабових посадах у Харківському, Іркутському та Київському військових округах. З 05.04.1898 р. — полковник (за відзнаку). З 01.04.1899 по 1900 — начальник штабу Усть-Двинської фортеці. З 05.04.1900 по 1904 — в. о. начальника штабу 21-ї піхотної дивізії. З 16.03.1904 по 1907 — командир 107-го піхотного Троїцького полку (Вільно). З 15.06.1907 р. — генерал-майор (за відзнаку), генерал-квартирмейстер штабу Туркестанського військового округу (1907—19014). Учасник Першої світової війни. 08.02.—22.10.1914 р. — начальник штабу 25-го армійського корпусу, з яким і вступив у війну. 22 жовтня того ж року назначений командиром бригади 61-ої піхотної дивізії. З 24.10.1915 р. — начальник 31-ї піхотної дивізії. З 14.08.1916 р. — генерал-лейтенант. 18.04.1917 р. був демобілізований внаслідок контузії та зарахований в резерв при штабі Київського військового округу.

Влітку — восени 1917 очолював комісію з українізації військ Південно-Західного фронту. В квітні 1918 поступив на службу в гетьманську армію з перейменуванням в генерального значкового. З 08.06.1918 р. — начальник 14-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 07.09.1918 р. — начальник 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави.

У грудні 1918 р. виїхав на Дон. Перебував у резерві Збройних Сил Півдня Росії та Російської армії барона Петра Врангеля, білоемігрант. Подальша доля після 1922 року невідома.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Святого Станіслава 3-ої ст.(1890);
  • Орден Святої Анни 3-ої ст.(1895);
  • Орден Святого Станіслава 2-ої ст.(1901);
  • Орден Святої Анни 2-ої ст.(1906);
  • Орден Святого Володимира 3-ої ст.(1910);
  • Орден Святого Станіслава 1-ої ст.(1913);
  • Орден Святої Анни 1-ої ст. з мечами (1915);
  • мечі до Ордена Святого Станіслава 1-ої ст.(1915);
  • мечі до Ордена Святого Володимира 3-ої ст.(1915).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). Книга 1: Наукове видання. — К.: Темпора. 2007. — 536 с: іл. ISBN 966-8201-26-4
  • Федяй Леонід Васильович
  • Списокъ генераламъ по старшинству. Составленъ по 15-е Апрѣля 1914 года.— Петроградъ. Военная Типографія Императрицы ЕКАТЕРИНЫ ВЕЛИКОЙ, 1914. — 980 с.