Фейгін Марк Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фейгін Марк Захарович
рос. Марк Захарович Фейгин
Марк Фейгин (cropped).jpg
Народився 3 червня 1971(1971-06-03) (51 рік)
Куйбишев, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність політик, адвокат, головний редактор, радіоведучий, правник, редактор, депутат Державної Думи РФ
Alma mater Самарський державний університет (1995) і Дипломатична академія МЗС РФ (2002)
Науковий ступінь кандидат юридичних наук (1999)
Знання мов російська
Членство Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd
Посада депутат Державної Думи РФ[d]
Партія Солідарність[d], Демократичний союз, Демократичний вибір Росіїd і Народно-трудовий союз російських солідаристів
Нагороди
Gold Play Button Silver Play Button
IMDb ID 5729151
Сайт advokat-feygin.ru

Марк Захарович Фейгін (рос. Марк Захарович Фейгин; 3 червня 1971(19710603) року, м. Куйбишев, СРСР) — російський політичний і громадський діяч, колишній адвокат, блогер[1], кандидат юридичних наук (1999), депутат Державної Думи РФ (1994—1995), віцемер Самари (1997—2007).

24 квітня 2018 року рішенням Ради адвокатської палати Москви позбавлений адвокатського статусу.[2][3] 8 квітня 2022 року міністерство юстиції РФ визнало Марка Фейгіна «іноагентом»[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Молодість і робота в Державній думі[ред. | ред. код]

Внучатий племінник організатора ВЛКСМ Герасима Фейгіна.

Фейгін ще студентом почав брати активну участь у політичному житті Самари. 1989 року він вступив до «Демократичного союзу», де залишався до 1991 року; 1990 року працював головним редактором незалежної самвидавничої газети «Третя сила». З 1992 року Фейгін — співголова Самарської обласної організації «Демократична Росія».

На початку 1990-х Фейгін був членом правого Народно-трудового союзу російських солідаристів і створив його самарське відділення. У 1993 році Фейгін служив у Війську Республіки Сербської в Боснії[5].

У 1993 році перед виборами до Державної думи I скликання Фейгін очолив у Самарській області відділення виборчого блоку «Вибір Росії» і був другим у регіональному списку на виборах. Блок виступав на підтримку реформ президента Бориса Єльцина. «Вибір Росії» отримав 15 % голосів виборців. Цього було недостатньо, щоб Фейгін пройшов до думи, але 4 січня 1994 ЦВК припинила повноваження восьми депутатів, які не надали письмових зобов'язань про припинення несумісної зі статусом діяльності, і Фейгін зайняв місце одного з них, ставши, таким чином, наймолодшим депутатом[6][5]. У думі Фейгін працював до 1995 року. Він перебував у фракції «Вибір Росії» і був членом комітету з питань місцевого самоврядування Державної думи. Фейгін був одним з розробників першої редакції Федерального закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в РФ». У 1995 році під час Першої чеченської війни Фейгін брав участь в гуманітарних місіях з порятунку російських військовополонених[5].

Адміністрація Самари[ред. | ред. код]

У 1995 році Фейгін закінчив юридичний факультет Самарського державного університету. Він не пройшов до Державної думи другого скликання і в 1996—97 роках обіймав пост головного редактора щоденної самарської газети «Числа». Після обрання мером Самари Георгія Лиманського, давнього знайомого Фейгіна, останній отримав роботу в мерії. Фейгін у статусі віце-мера з 1997 по 2007 рік очолював представництво Самари в Москві. Цього часу він переважно жив у Москві. Він закінчив Інститут бізнесу і ділового адміністрування при Академії народного господарства при Уряді РФ (2000), Дипломатичну академію МЗС Росії (2002) і захистив кандидатську дисертацію «Конституційні основи місцевого самоврядування в РФ». У 1998 році Фейгін став лауреатом премії року журналу «Новый мир» у розділі публіцистики за цикл статей із національно-політичної проблематики взаємовідносин держав колишнього СРСР[5].

Опозиційна діяльність і адвокатська практика[ред. | ред. код]

У 2007 році, після перемоги на мерських виборах Віктора Тархова Фейгін втратив пост в адміністрації міста. Він повернувся в політику і був обраний членом президії Російського народно-демократичного союзу[ru] Михайла Касьянова[5]. Перед президентськими виборами 2008 року Фейгін був довіреною особою Касьянова як кандидата у президенти Росії (йому було відмовлено в реєстрації).

У грудні 2008 року на установчому з'їзді руху «Солідарність[ru]» Фейгін був обраний членом федеральної політради. Із грудня 2010 року по липень 2011 року член бюро ФПС ОДР «Солідарність». У 2013 році він вийшов зі складу «Солідарності».

Статус адвоката Фейгін отримав у 1990-х роках під час роботи в Москві, але адвокатською практикою почав займатися в 2000-х роках. Серед його перших справ були захист звинувачуваного в екстремізмі ісламського публіциста Гейдара Джемаля (справа розвалилася) та учасниці захоплення приймальні МЗС активістки «Іншої Росії» Ольги Комарової (засуджена до штрафу)[5]. Широку популярність Фейгін отримав як один з адвокатів у резонансній справі панк-групи Pussy Riot. Також Фейгін захищав Леоніда Развозжаєва, Аркадія Бабченка, лідера «Російського образу» Іллю Горячова, обвинуваченого у справі Arctic Sunrise активіста Дмитра Литвинова, казахського політика і підприємця Мухтара Аблязова, українську військову Надію Савченко[7], главу Меджлісу кримських татар Мустафу Джемілєва, українського журналіста Романа Сущенка[8] та інших.

Автор понад 20 опублікованих наукових робіт у галузі муніципального права. Автор книг: «У пастці», монографій — «Конституційні засади місцевого самоврядування в РФ», «Кодифікація законів про місцеве самоврядування в Російській Федерації», підручника «Державна влада і місцеве самоврядування» та ін. Кандидат юридичних наук.

У 2012 році увійшов до числа «20 найменш впливових чоловіків року» в Росії за версією журналу GQ (трохи раніше він входив до рейтингу GQ найбільш впливових юристів Росії).[9]

Веде на Лібертаріанській радіостанції RLN.FM передачу «Точка зору з Марком Фейгіним».

Судовий процес з Анатолієм Шарієм[ред. | ред. код]

13 липня 2017 року в ефірі програми «Своя правда» на радіостанції «Говорить Москва» Фейгін заявив: «Він [Шарій] проходить у справі про педофілію, я думаю, що ним є кому займатися. Так що цього товариша, сподіваюся, рано чи пізно притягнуть до відповідальності»[10]. «Педофіли чомусь кучкуються навколо Кремля»[11]. На заперечення ведучого, що інформація про кримінальну справу проти блогера є недостовірною, Фейгін у стверджувальній формі заявив: «Щодо Шарія? Цілком достовірна»[11].

18 липня 2017 року адвокати Анатолія Шарія звернулися в Хамовничеський суд Москви і Слідчий комітет Російської Федерації у зв'язку з заявою Фейгіна[11]. Шарій зажадав спростувати поширені Фейгіним відомості. Фейгін відмовився приносити вибачення: «Ніколи. Нехай розбираються з цією заявою, а які проблеми, я не бачу тут проблем. (…) З цього приводу є всі рішення судів на Україні, так що я думаю, немає сенсу зовсім на нього реагувати»[10].

25 жовтня 2017 року Анатолій Шарій виграв позов щодо Фейгіна. Хамовничеський суд Москви задовольнив позов проросійського блогера, зобов'язавши Марка Фейгіна спростувати поширені ним відомості та стягнувши з нього 66 тисяч рублів на покриття судових витрат[12]. 20 квітня 2018 року рішення вступило в законну силу[13].

24 квітня 2018 року адвокатська палата Москви позбавила статусу адвоката Марка Фейгіна за нецензурні висловлювання в соціальних мережах на адресу колег-адвокатів та їхніх клієнтів.[14]

Сім'я[ред. | ред. код]

Розлучений, має сина[15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Канал Марк Фейгина на Youtube
  2. Фейгін більше не адвокат. 24 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.  Проігноровано невідомий параметр |subitle= (довідка)
  3. Маргарита Дев'яткіна, Валерій Романов, Марія Кокорева (24 квітня 2018). Марка Фейгіна позбавили адвокатського статусу. РБК. Процитовано 24 квітня 2018.  Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  4. Минюст объявил «иноагентами» рэпера Фейса, юриста Фейгина, журналистку «Новой газеты» и еще трех человек (рос.)
  5. а б в г д е Азар, И. (20 ноября 2012). Адвокаты PR: Марк Фейгин. Lenta.ru. Процитовано 28 серпня 2015. 
  6. Состав Государственной Думы первого созыва (1994—1995) // «Федеральное Собраниe: Совет Федерации, Государственная Дума». — Справочник. — М., ИЭГ «Панорама», Фонд развития парламентаризма в России, 1994—1996. Электронная версия, 2000
  7. Марк Фейгин стал адвокатом Надежды Савченко (рос.). Радио Свобода. 12 июля 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
  8. Фейгін намагається у США пояснити, що Сущенко — не шпигун / Детектор медіа, 29 березня 2017
  9. Российский GQ назвал Медведева, Прохорова и трех журналистов наименее влиятельными мужчинами 2012. ЛенИздат.ru. Процитовано 16 листопада 2018. 
  10. а б Шарій вимагає завести справу на «нездорового» Фейгіна через слова про педофілію
  11. а б в Блогер Шарій подав до суду на адвоката Фейгіна через звинувачення в педофілії. govoritmoskva.ua. Процитовано 18 липня 2017. [недоступне посилання з липня 2019]
  12. Суд у Москві зобов'язав адвоката Фейгіна спростувати відомості про журналіста Шарии. ТАСС (ru-ru). Процитовано 26 жовтня 2017. 
  13. Рішення за позовом журналіста Шарія до адвоката Фейгину набула чинності
  14. Марка Фейгіна позбавили адвокатського статусу. РИА Новости (рос.). 20180424T2033+0300Z. Процитовано 24 квітня 2018. 
  15. Фейгин Марк Захарович
  16. Жена адвоката Фейгина подала на развод из-за его измены с активисткой ЛГБТ // life.ru.

Посилання[ред. | ред. код]