Фелах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Глейр, Три фелаха (фр: Trois fellahs), 1835

Фелах (араб.: فلاح; мн: Фелахін, فلاحين) — фермер або селянин в країнах Близького Сходу. Арабською мовою слово означає орач або землероб. За часів поширення ісламу, цей термін використовувався, щоб відрізняти арабських поселенців, зазвичай кочівників (бедуїнів) від місцевих сільських жителів (фелахів) на окупованих територіях, таких як єгиптяни, арамеї/сирійці в Леванті.

Після семивікового вторгнення арабів в Єгипет була сформована соціальна ієрархія, в якій перейшовші в іслам єгиптяни досягли статусу мавалі (موالي), інакше кажучи, стали наближеними до правлячої арабської еліті, тоді як копти, що залишилися християнами — стали зіммі. Привілеї арабської меншини у видозміненій формі збереглися в період нової історії в сільській місцевості, де залишки арабських бедуїнських племен жили по сусідству з єгипетськими фелахами.

Складаючи 60 % населення Єгипту, фелахи продовжували жити бідно в глиняних будиночках, як і їх античні предки. На початку XX століття їх частка в загальному населенні Єгипту була значно вище, поки не почався процес урбанізації, що супроводжувався великим припливом єгипетських фелахів в міста. В 1927 році антрополог Вініфред Блекмен, автор книги «Фелахи у Верхньому Єгипті», провела етнографічні дослідження життя фермерів у Верхньому Єгипті і зробила висновки про помітний зв'язку в області культури, релігії та традицій між фелахами і стародавніми єгиптянами.