Фелікс Валлотон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Валлотон
Félix Edouard Vallotton
Автопортрет, 1897 рік
При народженні Félix Edouard Vallotton
Народження 28 грудня 1865(1865-12-28)
Лозанна , Швейцарія
Смерть 29 грудня 1925(1925-12-29) (60 років)
  Париж
(злоякісна пухлина)
Поховання
Національність швейцарець
Країна Швейцарія, Франція
Жанр портрет[1], пейзаж[1], жанрове малярство[1], міфологічний живопис[1], ню[1], автопортрет[1] і натюрморт[1]
Навчання Академія Жуліана
Діяльність художник, скульптор, художній критик, ксилограф, ілюстратор, прозаїк-романіст, художник-гравер, письменник, графік, унаочнювач, редактор газети
Напрямок реалізм
Вчитель Жюль Лефевр і Гюстав Буланже
Член Les Nabisd
Твори літографії, дереворити.
У шлюбі з Gabrielle Bernheimd[2]
Брати, сестри Paul Vallottond
Роботи в колекції Штедель[3], Міннеаполіський інститут мистецтваd[3], Художній інститут Чикаго[3], Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd[3], Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії[3], Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[4], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[5], Musée Léon-Dierxd[6], Музей мистецтва Метрополітен[7], Print Collectiond[8], National Museum of Fine Arts of Algiersd, Landesmuseum Hannoverd, Музей сучасної історії (Париж), Centre national des arts plastiquesd, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Musée Alphonse-Georges-Poulaind, Художній музей Базеля, Musée du Petit Palaisd, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей мистецтв, Villa Florad, MuMa Museum of modern art André Malrauxd, Building of the Winterthur Museum of Artd, Ермітаж, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Женевський музей мистецтва і історії, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Cantonal Museum of Fine Artsd, Музей образотворчих мистецтв, Національна галерея, Баварські державні колекції картинd, Музей армії, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Ґренобляd, musée d'Art moderne de Troyesd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Руанський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Clemens Sels Museum Neussd, Далласький музей мистецтв, Kunsthaus Zürichd, Детройтський інститут мистецтв, Kunsthalle Mannheimd, Музей д'Орсе, Клівлендський музей мистецтв, musée Albert-Andréd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Гамбурзька картинна галерея, St. Gallen museum of artd, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fondsd, Museum of Art and History (collection)d, Allen Memorial Art Museumd, Musée départemental de l'Oised, Mitsubishi Ichigokan Museumd, Musée de l'Abbayed, Lausanne Museum of Historyd, Міський музей (Амстердам)[9], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Ліонський музей красних мистецтв, Musée des beaux-arts de Lièged, Musée départemental Maurice Denis "The Priory"d, Нова національна галерея, Kunstmuseum Stuttgartd, Musée d'Art et d'Histoired, Музей Креллер-Мюллер, Музей Фолькванг, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Musée Jenischd, Бременська картинна галерея, Музей сучасної історіїd, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond і Музей Тулуз-Лотрека
Автограф

CMNS: Фелікс Валлотон у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Фелікс Валлотон (фр. Félix Edouard Vallotton , *28 грудня 1865, Лозанна — †29 грудня 1925) — художник, відомий насамперед як графік, походить з Швейцарії. Малював портрети, пейзажі, побутові картини.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в консервативній буржуазній родині. Навчався в кантональному коледжі. В 17 років перебрався в Париж і поступив в Академію Жульєна. Педантичний як німець, він багато часу проводив в Луврі, який і став для нього дійсною академією. Він був закоханим в твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Пізніше він уславиться своїми ксілографіями (дереворитами) з робіт старих майстрів.

Снайперський зір Валлотона[ред. | ред. код]

Валлотон мав відмінний зір, якого б вистачило на трьох імпресіоністів. Проблеми з зором обумовили й своєрідну техніку малювання імпресіоністів — невеликими мазками та без чітких контурів. Проблеми з зором у Клода Моне були такі складні, що він порізав пізні картини через їх неправдивість і штучний колорит.

Чудовий зір Валлотона, навпаки, обумовив різку і надзвичайно чітку манеру в живопису, близьку до фото. Через це вони вважались позбавленими поезії, натхнення, того, чого наче б то вдосталь було в імпресіоністів.

«Снайперський» зір Валлотона знадобився художнику, коли він став співпрацювати з часописами («Плюм», "Ревю Бланш"). Видатний графік за покликом і натурою, він знайшов тут своє справжнє місто. Були на повну потужність використані і його економна манера в малюнках, і гострий психологізм, і повага до людського обличчя, як у талановитого портретиста. Особливо вдалими були портрети художника Каміля Піссарро, письменників Стендаля, Лева Толстого, Андре Жида. Йому однаково добре вдавалися обличчя старих і молодих, модних денді і байдужих до моди, пророків і пройдисвітів. Першим був виконаний портрет Поля Верлена. Графічні портрети і окремі гравюри роботи Валлотона розійшлися багатьма книгами і тимчасовими виданнями.

Галерея[ред. | ред. код]


Успіх[ред. | ред. код]

Художник пізнав справжній успіх. Його виставки пройшли в Австо-Угорщині, Німеччині, Швейцарії. Привезли його твори і в Російську імперію, в Москву і Петербург. Побачили їх і в України, а саме в містах Київ та Одеса.

галерея творів[ред. | ред. код]

«Хризантеми і дрібнички на столі», 1922 р.

Смерть[ред. | ред. код]

Фелікс Валлотон помер в Парижі від раку, яким хворів на схилі літ.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бродская Н. Феликс Валлотон. СПб: Аврора, 1996
  • Ducrey, Marina (1989). Félix Vallotton: His Life, His Technique, His Paintings. Lausanne: Edita SA. ISBN 2-88001-248-1
  • Ducrey, Marina, & Vallotton, Felix (2007). Vallotton. Milan: 5 continents. ISBN 978-88-7439-420-3
  • Frèches-Thory, Claire, & Perucchi-Petry, Ursula, ed.: Die Nabis: Propheten der Moderne, Kunsthaus Zürich & Grand Palais, Paris & Prestel, Munich 1993 ISBN 3-7913-1969-8 (German), (French)
  • Newman, Sasha M., essays by Ducrey, Marina…[et al.] (1991). Félix Vallotton. New York: Abbeville Press. ISBN 1-55859-312-8
  • St. James, Ashley (1978). Vallotton: Graphics. London: Ash & Grant Ltd. ISBN 0-904069-19-2

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж https://rkd.nl/explore/artists/79111
  2. Музей д'Орсе — 1986.
  3. а б в г д Вікідані — 2012.
  4. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4dcb
  5. http://www.moma.org/collection/works/60310
  6. https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/
  7. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/489555
  8. http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/119309
  9. Ah! la pé...la pé...la pépinière!!! Revue
  10. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.