Кон Фелікс Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фелікс Кон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Якович Кон
пол. Feliks Kon
Feliks Kon 1920.png
Народився 30 травня 1864(1864-05-30)
Варшава, Царство Польське, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 28 липня 1941(1941-07-28) (77 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність поляк
Діяльність Революціонер
Alma mater Варшавський університет
Знання мов польська і російська
Партія КПРС
У шлюбі з Грінберг Христина Григорівна
Діти Elena Feliksovna Usievičd і Alexander Kond
Автограф Кон, Феликс Яковлевич автограф 1934.png
Нагороди Золота медаль Товариства любителів природознавства.
В середньому ряду, другий справа — Фелікс Кон

Кон Фе́лікс Я́кович (30 травня 1864 — 28 липня 1941) — партійний та державний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Варшава. Закінчив гімназію. Навчався у Варшавському університеті. З 1882 — член Польської робітничої партії «Пролетаріат». У 1884 заарештований. 1885–1904 перебував на каторзі (Нерчинський повіт, Забайкальської губернії) та засланні (Якутськ, Іркутськ, нині міста в Росії).

У засланні проводив перепис населення, вивчав корінне та російське старожитнє населення Сибіру, проводив антропологічні та етнографічні дослідження.

У 1904 повернувся до Варшави, вступив до Польської соціалістичної партії (ППС). З 1906 — член ЦК ППС (лівиці). У 1905–1907 проводив революційну роботу в Одесі, Варшаві та інших містах. У 1907–1917 — на еміграції в Австро-Угорщині та Швейцарії. У травні 1917 приїздить до Петрограда у пломбованому вагоні.

У 1917–1918 — комісар у польських справах по Харківській губернії. У 1918 разом із Харківською групою ППС (лівицею) вступив до лав РКП(б). Критикував більшовиків, у тому числі діячів Донецько-Криворізької республіки. Виступав проти створення ДКР.

У 1919 керував групою польських комуністів у Києві, редагував газету «Голос комуніста» (польською мовою), завідував представництвом Зафронтового бюро ЦК КП(б) України при Дванадцятій армії, очолював видавничу комісію Реввійськради Західного фронту, був членом колегії Наркомату земельних справ УСРР та Наркомосу РСФРР.

З 1920 — голова Галицького організаційного комітету КП(б)У, один із організаторів Закордонного відділу ЦК КП(б)У. Липень-серпень 1920 — член Польського тимчасового революційного комітету в м. Білосток (нині місто в Польщі). В лютому 1921 разом з Ю.Коцюбинським підписав від імені УСРР мирну угоду з Литвою.

З березня по грудень 1921 року — Перший секретар ЦК КП(б)У.

1922 — начальник Українського політуправління РСЧА. 1922–1923 — секретар виконкому Інтернаціоналу Комуністичного. 1925–1930 — редагував газети «Красная звезда», «Рабочей газеты», журнал «Каторга и ссылка». В 1930-х рр. працював у державних установах (голова Всесоюзного радіокомітету, завідувач музейним відділом Народного комісаріату освіти), редагував журнали.

1920 — кандидат у члени політбюро, член оргбюро ЦК КП(б)У. Член ВУЦВК і Президії ЦВК СРСР.

Помер у місті Москва в 1941 р. під час евакуації.

Праці[ред. | ред. код]

Автор історичних і мемуарних книг і статей.

  • «Збірка творів», т. 1—3. — Х., 1933—35.
  • «Фізіологічні та біологічні дані про якутів (антропологічний нарис)». — Мінусінськ 1899.
  • «Усинський край». Записки Красноярського підвідділу східносибірського відділу імп. Російського географічного товариства. — Т. II, вип. 1. — Красноярськ, 1914;
  • "Історичний нарис Мінусинського місцевого музею за 25 років. 1877–1902 ". — Казань, 1902.
  • «Казки з сибірської дійсності». — Томськ, 1902 (збірка статей).

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]