Фелікс Ліґенза (архієпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Ліґенза
Feliks Ligęza
Герб
Львівський латинський архієпископ
7 січня 1555 — 26 січня 1560
Інтронізація: 11 червня 1555
Конфесія: римо-католик
Церква: Римо-католицька
Попередник: Пйотр Стажеховський
Наступник: Павел Тарло
 
Альма-матер: Краківська академія
Діяльність: римо-католицький релігійний діяч
Національність: поляк
Народження: близько 1500
Смерть: 26 січня 1560(1560-01-26)
м-ко Дунаїв, нині село Перемишлянського району
Похований: Латинський собор (Львів)
Династія: Лігензи
Батько: Миколай Ліґенза
Мати: Зофія з Жухова

Фелікс Ліґенза гербу Півкозич (пол. Feliks Ligęza; бл. 1500 — 26 січня 1560, містечко Дунаїв, нині село Перемишлянського району, Україна) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Львівський латинський архієпископ з 1555 р. Рід — Ліґензи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Pfister Ligęza mausoleum 01.jpg

Народився близько 1500 року. Син дідича містечка Прецлава над Віслоком та кільканадцятьох сіл Миколая Ліґензи та його дружини Зофії з Жухова.

У 1512 році записався навчатися до Краківської академії (нині Ягеллонський університет). 1529 року був плебаном у родинному Прецлаві, Домброві Тарновській, вівтаристом колегіати Всіх Святих у Кракові та парафіяльного костелу у Величці. 1538 року був каноніком краківським, 1548 р. став коад'ютором львівського латинського архієпископа Пйотра Стажеховского. Визначений його наступником після смерті, 7 січня 1555 був затверджений Ватиканом, 11 червня 1555 року мав урочисте входження на посаду («інґрес»). Брав участь на Пйотркувському синоді 1555, підписав його ухвалу щодо потреби народного собору в Польщі; був відсутнім на загальному сеймі.

Як латинський архієпископ Львова перебував переважно в містечку Дунаєві, утримуючи чисельний «двір», відомий бесідами та гостинністю (маєтки для його обслуговування по його смерті мали борги). До Львова їздив на більші значніші костельні урочистості.

У Дунаєві при каплиці заклав капелу з музикантами. Був меценатом композиторів з Великопольщі — братів Адріяна та Миколая Лацьких.

Помер 26 січня 1560 року в м-ку Дунаїв (нині село Перемишлянського району Львівської області, Україна). У його похороні брав участь протестант, руський воєвода Миколай Сенявський. Григорій «Чуй» з Самбора написав на його смерть еклогу. Був похований у Латинській катедрі Львова, у презбітерії існував надгробок, вибудуваний 1769 року за сприяння львівського архієпископа Вацлава Героніма Сєраковського,[1] усунутий під час реконструкції катедри. Зараз на цьому місці таблиця з епітафією В. Г. Сераковському.[2]

Каспер Несецький у своїй праці вказував на гостре несприйняття ним «єретиків».[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Penkalla A. Ligęza Feliks h. Półkozic (ok. 1500—1560)… — S. 315.
  2. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 81. (пол.)
  3. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 10

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]