Фелікс Маллум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фелікс Маллум
Народився 10 вересня 1932(1932-09-10)
Сарх, Barh Köh[d], Середнє Шарі, Чад
Помер 12 червня 2009(2009-06-12)[1] (76 років)
Париж, округ Париж[d], Іль-де-Франс, Франція
Громадянство Flag of Chad.svg Чад
Діяльність політик
Посада President of Chad[d]
Партія Прогресивна партія Чаду
Конфесія католицтво

Фелікс Маллум (фр. Félix Malloum Ngakoutou Bey-Ndi; 13 вересня 1932, Форт-Аршамбо, нині Сарх, Середнє Шарі, Чад — 12 червня 2009, Париж, Франція) — чадський військовий і політичний діяч, президент Чаду в 19781979 роках і прем'єр-міністр (1975-1978).

Військова кар'єра[ред.ред. код]

Фелікс Маллум — виходець з південної (християнської) частини Чаду, з префектури Середнє Шарі, належить до етнічної групи сара. Народився 13 вересня, за іншими даними 10 вересня 1932 року. Він обрав кар'єру професійного військового і дослужився до чину полковника. В 1971 році був призначений тодішнім президентом Чаду Франсуа Томбалбаєм начальником штабу чадської армії. В 1973 році він був звинувачений у заколоті проти президента і потрапив в ув'язнення.

Президент[ред.ред. код]

13 квітня 1975 в результаті військового перевороту президент Томбалбай був відсунутий від влади і вбитий. Через два дні Маллум, тепер вже генерал, був проголошений заколотниками президентом Чаду. Він сформував уряд, до складу якого увійшли як військові, так і цивільні діячі. Маллум проголосив політику національного примирення, прагнучі закінчити громадянську війну у країні. Маллум також зробив спробу налагодити відносини з Лівією, в результаті чого стосунки із Францією дещо похолодніли. Втім, порозуміння з Лівією тривало дуже недовго, позаяк уряд Маллума виступав проти лівійської окупації Смуги Аузу — спірної території на півночі Чаду. У квітні 1976 року при підтримці лівійського лідера Муаммара Каддафі був влаштований невдалий замах на Маллума[2], і Лівія підсилила допомогу повстанському руху FROLINAT, що діяв на півночі країни[3]; це призвело до нового зближення між Чадом і Францією. 31 березня 1977 був придушений новий заколот армійських офіцерів проти Маллума.[4]

Ще в 1976 році у FROLINAT стався розкол, в результаті якого антилівійські фракції, які не погоджувалися з окупацією Лівією Смуги Аузу, вийшли зі складу руху і заснували окрему організацію — Збройні сили Півночі (FAN). В 1978 році Маллум підписав угоду про примирення з лідером FAN Хіссеном Хабре, який 20 серпня 1978 зайняв посаду прем'єр-міністра Чаду (до того обов'язки прем'єра виконував сам Маллум). Збройні загони FAN не були роззброєні, а мали увійти до складу урядової армії. В той же час на півночі країни тривали важкі бої з пролівійськими повстанцями Гукуні Уеддея, підтримуваними Лівією. Навесні 1978 року лише втручання Франції врятувало столицю країни Нджамену від захоплення повстанцями.[5]

Мирне співіснування між збройними загонами Маллума і Хабре трималося недовго; 12 лютого 1979 року дріб'язковий інцидент у Нджамені переріс у запеклий бій; 19 лютого у місто увійшли загони Гукуні, які підтримали Хабре.[6] Протистояння тривало кілька тижнів і закінчилося скликанням мирної конференції у нігерійському місті Кано. Під тиском з боку африканських країн 19 березня Маллум був змушений піти у відставку і передати повноваження Державній раді під головуванням Гукуні.

Маллум покинув країну й оселився у вигнанні у Нігерії. Тим часом громадянська війна у Чаді та лівійсько-чадський конфлікт спалахнули с новою силою.

Повернення на батьківщину[ред.ред. код]

31 травня 2002, після 23 років життя у вигнанні Маллум повернувся до Нджамени, де був тепло зустрінутий урядом. Президент Ідріс Дебі подарував йому чин генерал-майора; Маллум також отримав усі привілеї, якими, згідно з чадськими законами, користуються колишні президенти, зокрема сплачуване державним бюджетом житло, два службових автомобіля з водіями, медичне страхування і довічну пенсію.[7]

Помер 12 червня 2009 в госпіталі в Парижі.[8]

Джерела[ред.ред. код]

  • Brecher, Michael & Wilkenfeld, Jonathan (1997). A Study in Crisis. University of Michigan Press. ISBN 0-4721-0806-9.  (англ.)
  • Azevedo, Mario J. (1998). Roots of Violence: A History of War in Chad. Routledge. ISBN 90-5699-582-0.  (англ.)
  • Pollack, Kenneth M. (2002). Arabs at War: Military Effectiveness, 1948–1991. University of Nebraska Press. ISBN 0-8032-3733-2.  (англ.)

Виноски[ред.ред. код]

  1. http://www.jeuneafrique.com/Article/DEPAFP20090612T224242Z/-France-Deces-Jacques-Chirac-Hissene-Habre-Deces-de-l-ex-president-Felix-Malloum.html
  2. M. Brecher & J. Wilkenfeld, p. 85
  3. K. Pollack, p. 376
  4. M. Azevedo, p. 102
  5. de Lespinois, Jérôme (червень 2005). L'emploi de la force aérienne au Tchad (1967–1987) (PDF). Penser les Ailes françaises (6): 65–74.  (фр.)
  6. M. Azevedo, pp. 104—105, 119, 135
  7. Félix Malloum. Retour à N'Djamena de l'ancien président tchadien. Afrique Express (№ 251). 18 червня 2002.  (фр.)
  8. Décès de l'ex-président Félix Malloum, Jeune Afrique, 13 червня 2009 (фр.)