Фелісьєн Ропс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелісьєн Ропс
Félicien Rops (photo).jpeg
Псевдо Жозеф Віктор
Народився 7 липня 1833(1833-07-07)
Намюр
Помер 23 серпня 1898(1898-08-23) (65 років)
Корбей-Ессонн
Підданство королівство Бельгія
Національність валон
Діяльність художник, графік
Мова творів французька[1]
Magnum opus Q17330104?, Q17493443?, The Temptation of St Anthony[d] і Порнократи[d]
Членство Les XX
Конфесія католицтво
Батько Ніколас Ропс
Мати Софі Мобіл
У шлюбі з Шарлота Полет де Фаво, 2 коханки
Діти 2 сина та 2 доньки

Фелісьєн Жозеф Віктор Ропс (*Félicien Joseph Victor Rops, 7 липня 1833 —†23 серпня 1898) — бельгійський художник, графік, ілюстратор, майстер літографії та офорту.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Намюрі (Бельгія) у 1833 році. Був сином текстильного фабриканта Ніколаса Ропса. Спочатку мав домашню освіту. Потім навчався в єзуїтському коледжі Нотр-Дам-де-По. Після смерті батька у 1849 році опинився під опікою дядька Альфонса. Того ж року заінчив навчання у коледжі. Після цього навчався у Королівському Атенеумі й водночас в Академії витончених мистецтв Намюра.

У 1853 році поступає до університету Брюсселя. Незабаром став навчатися також у «Майстерні Святого Луки». Тоді став створювати сатиричні літографії, що друкувалися у студентському журналі «Крокодил» (видавник Клуб Крокодил). У 1856 році разом з письменником Шарлем де Костером став співзасновником журналу «Уленшпігель», де розміщав свої сатиричні літографії до 1862 року.

У 1857 році одружується на доньці головного судді Намюра — Шарлотті Полет де Фаво. Разом із родиною мешкав у Намюрі та замку Тозе, що належав родині дружини. У 1861 році Фелісьєн Ропс стає членом Намюрської масонської ложі «Добрий Друже». У 1862 році став одним із засновників яхт-клубу Самбри і Маасу, президентом якого був до 1869 року.

У 1862 році переїздить до Парижу, де продовжує займатися літографією. В подальші роки курсує між Парижем, Брюсселем та Намюром. У 1864 році зустрівся та затоваришував з поетом Шарлем Бодлером. З 1865 року зосереджується переважно на малюванні та виконанні ілюстрацій до творів. Незабаром стає найбільш високоплачуваним ілюстратором Парижу.

У 2-й половині 1860-х років співпрацює з виданням «Хроніки мистецтва та цікавинок», що був додатком до «Газети витончених мистецтв».

У 1868 році став одним з членів-засновників Вільного товариства витончених мистецтв у Брюссселі, згодом — його віце-президент. У 1869 році був ініціатором утворення Міжнародного товариства офортистів. Деякий час працював в столиці Бельгії.

У 1874 році внаслідок розриву із дружиною вимушений переїздити до Парижу, де мешкав разом із своїми коханками — сестрами Лентіною та Аврелією Дулюс.

Тривалий час подорожував країнами світу: у 1874 році — у Швеції, у 1879 році — в Угорщині, 1880 року — в Іспанії, 1885 і 1887 роки — США, 1888 рік — Алжир. У 1888 році Ф. Ропс був удостоєний ордена французького Почесного легіону.

У 1884 році купує маєток неподалік Корбей-Ессона (полизу Парижу), куди перебирається наприкінці 1880-х років. У 1890 році з художником стався інсульт. З 1892 року починає втрачати зір, що обмежувала здатність працювати. Помер 22 серпня 1898 року у містечку Корбей-Ессонн. У 1906 році перепоховано у Намюрі.

Творчість[ред. | ред. код]

Напочатку зазнав впливу Гюстава Курбе, майстрів імпресіонізму, Анрі де Тулуз-Лотрека.

«Дюни»

Ропс працював у галузі політичної та побутової карикатури, експериментував у сфері кольорової гравюри, створював ілюстрації до творів Шарля де Костера (1858, 1861, 1867 роки), Шарля Бодлера та інших письменників і поетів (1864–1871 роки).

Також він малював пейзажі, які виділяються широтою і узагальненням зображення природи, свіжістю насиченого колориту («Рибальський порт в Бланкенберге», «Баржі в Дінані», «Дюни»).

Ропс був близько пов'язаний з літературним рухом модерну і символізму, що відбилося в його картинах. В них чітко відображена філософія символізму кінця XIX ст., що включає еротику, відчуття неминучості смерті, вільне трактування сатанинських зображень. У своїх жанрових картинах і сатиричних ілюстраціях художник намагався поєднувати реалістичні шукання з містико-еротичними тенденціями.

«Спокуса Святого Антонія». 1878 рік

Фелісьєн Ропс отримав широку популярність як автор алегоричних картин, що сприймалися як виклик міщанській обмеженості смаків композицій (переважно в техніці літографії та офорту), в яких жорсткий натуралізм і еротика поєднуються з містичною символікою («Сфінкс», «Демон кокетства», «Спокуса святого Антонія», «Чорна меса», «Порнократія»).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rops, Félicien, and Brison, Charles (1969). Pornocrates: an introduction to the life and work of Felicien Rops, 1833–1898. Skilton. p. 10.
  • Friederike Hassauer, Peter Roos: Félicien Rops: Der weibliche Körper, der männliche Blick. Haffmans Verlag, Zürich 1984, ISBN 3-251-00063-2

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелісьєн Ропс

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.