Феміністичні секс-війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Andrea Dworkin
Catherine MacKinnon

Феміністичні секс-війни, також відомі як лесбійські секс-війни, або просто сексуальні війни чи порно-війни - це терміни, що використовуються для позначення колективних дебатів серед феміністок щодо низки питань, що стосуються в основному сексуальності та сексуальної активності. Розбіжності в думках щодо питань сексуальності глибоко поляризували феміністичний рух наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років і продовжують впливати на дискусії серед феміністок донині. [1]

Сторони умовно поділились на антипорнографічну та порно-позитивну, включаючи порнографію, еротику, проституцію, лесбійські сексуальні практики, роль трансгендерних жінок у лесбійському співтоваристві, садомазохізм та інші сексуальні проблеми. В результаті цих дебатів феміністичний рух був глибоко розділений. [2] [3] [4] [5] [6] Багато істориків розглядають феміністичні сексуальні війни як закінчення другої хвилі феміністичної ери (яка розпочалася приблизно 1963 р.), а також вісник третьої хвилі (яка розпочалася на початку 1990-х). [7]

Два протилежні погляди[ред. | ред. код]

Сторони стали називатися антипорнографічними феміністками та сексуально-позитивними феміністками .

Антипорнографічні феміністки[ред. | ред. код]

У 1976 році Андреа Дворкін організувала демонстрації проти фільму "Snuff" у Нью-Йорку, але спроби створити організацію для продовження феміністичної антипорнографічної кампанії зазнали невдачі. Зусилля були більш успішними в Лос-Анджелесі, де у 1976 р. у відповідь на Snuff було засновано Жінки проти насильства над жінками; вони провели кампанію проти альбому Rolling Stones 1976 року "Black and Blue". [8] Американський антипорнографічний рух зміцнився завдяки заснуванню "Жінки проти насильства в порнографії та засобах масової інформації" (WAVPM) у 1977 році в Сан-Франциско, після конференції 1976 року про насильство проти жінок, проведеної місцевими жіночими центрами. Членкинями стали Сьюзен Гріффін, Кетлін Баррі та Лора Ледерер.

WAVPM організувала першу національну конференцію з порнографії в Сан-Франциско в 1978 році, яка включала "Поверни ніч" [9] Конференція призвела до організації феміністок проти порнографії в Нью-Йорку в 1979 р. Під прапором "Жінки проти порнографії" (WAP), [10] а також до подібних організацій та зусиль, що створюються по всій території Сполучених Штатів. У 1983 р. Пейдж Мелліш, членкиня WAVPM і WAP, заснувала "Феміністки, які борються з порнографією", щоб зосередитись на політиці, що прагне законодавчих змін для обмеження порноіндустрії. Андреа Дворкін та Кетрін Маккіннон хотіли, щоб цивільні закони обмежували порнографію, і з цією метою підготували Антипорнографічний указ про громадянські права [11] також відомий як Указ Дворкін-Маккіннон.

Сексуально-позитивні феміністки[ред. | ред. код]

Терміни просексуальний фемінізм, а згодом і сексуально позитивний фемінізм були натхненні Елен Вілліс. [12]

З 1979 року журналістка-феміністка Елен Вілліс була однією з тих, що критикувала антипорнографічних феміністкок за сексуальний пуританізм, моральний авторитаризм та загрозу свободі слова. Її есе 1981 року «Похотливі горизонти: чи є жіночий рух просексним? започаткувало термін "просексуальний фемінізм". [12] Реакція на антипорнографічний напрямок фемінізму з боку сексуально позитивних феміністок була такою, що пропагувала секс як спосіб задоволення жінок, розглядаючи позиції антипорнографії як узгоджені з війною політичного правого крила з рекреаційним сексом та порнографією. [13] До ранньосексуальних позитивних груп належали Гейл Рубін і Пет Каліфія, а також лесбійська секс-мафія, заснована Дороті Елісон і Джо Арноне в Нью-Йорку в 1981 році. [14] Феміністична робоча група проти цензури (FACT) була створена в 1984 році Еллен Уілліс у відповідь на Указ Дворкін-Маккіннон [15] в 1989 році - Феміністки проти цензури, сформована у Великій Британії, членкині якої, включаючи Аведон Керол та Феміністок за вільне вираження сформовані у США в 1992 році Марсією Паллі, членкинями-засновницями були Надін Строссен, Джоан Кеннеді Тейлор, Вероніка Віра та Кандіда Рояль.

Ключові події[ред. | ред. код]

У жовтні 1980 року Національна організація жінок визначила те, що стало відомим як "велика четвірка", заявивши, що " педерастія, порнографія, садомазохізм та публічний секс "стосуються експлуатації, насильства або вторгнення в приватне життя", а не "сексуальних уподобань чи орієнтації". [16] Одне з найбільш пам'ятних зіткнень між просексуальними та антипорно-феміністками відбулося на Барнардській конференції 1982 року щодо сексуальності. Антипорнографічні феміністки були виключені з комітету з планування заходів, тому вони влаштовували мітинги біля конференції, щоб продемонструвати свою зневагу. [17]

Ефект[ред. | ред. код]

Поляризація феміністської ідеології під час сексуальних воєн мала широкі наслідки. Приклади включають, згідно з Лю (2011), "плутанина в тлумаченні визначення торгівлі людьми є наслідком протилежних феміністичних поглядів на проституцію". [18]

Погляди феміністок третьої хвилі[ред. | ред. код]

Феміністичні праці третьої хвилі пропагують особисті, індивідуалізовані погляди на гендерні проблеми. Такі предмети, як предмети сексуального характеру та порно, які деякі феміністки другої хвилі визнали інструментами пригноблення, тепер не використовуються виключно чоловіками, а також жінками. [19] Критикиня феміністок Тереза де Лауретіс розглядає сексуальні війни не з точки зору поляризованих сторін, а як відображення фемінізму третьої хвилі, який за своєю суттю втілює різницю, яка може включати суперечливі та конкуруючі потяги. [20] [21] Тим часом критикиня Яна Савіцкі відкидає обидві поляризовані позиції, шукаючи третій шлях, який не є ні морально догматичним, ні некритично лібертарійським.

Список літератури[ред. | ред. код]

 

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Atmore, Chris (2002). Sexual Abuse and Troubled Feminism in Snakes and Ladders: Reviewing feminists at the centuries end.. Routeledge. с. 92. ISBN 978-0415197991. 
  2. Duggan, Lisa; Hunter, Nan D. (1995). Sex wars: sexual dissent and political culture. New York: Routledge. ISBN 978-0-415-91036-1. 
  3. Hansen, Karen Tranberg; Philipson, Ilene J. (1990). Women, class, and the feminist imagination: a socialist-feminist reader. Philadelphia: Temple University Press. ISBN 978-0-87722-630-7. 
  4. Gerhard, Jane F. (2001). Desiring revolution: second-wave feminism and the rewriting of American sexual thought, 1920 to 1982. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-11204-8. 
  5. Leidholdt, Dorchen; Raymond, Janice G (1990). The Sexual liberals and the attack on feminism. New York: Pergamon Press. ISBN 978-0-08-037457-4. 
  6. Vance, Carole S. Pleasure and Danger: Exploring Female Sexuality. Thorsons Publishers. ISBN 978-0-04-440593-1. 
  7. As noted in:
  8. Bronstein, Carolyn (2011). Battling Pornography: The American Feminist Anti-Pornography Movement 1976-1986. Cambridge University Press. с. 88–97. ISBN 978-0521879927. 
  9. Currens, Elizabeth Gail (2007). Performing Gender, Enacting Community. с. 50. ISBN 978-0549268703. 
  10. McBride, Andrew. The Sex Wars, 1970s to 1980s. Архів оригіналу за 2012-06-24. Процитовано 2011-12-06. 
  11. Demaske, Chris (2011). Modern Power and Free Speech: Contemporary culture and issues of equality. Lexington Books. с. 140. ISBN 978-0739127841. 
  12. а б Ellen Willis, Lust Horizons: The 'Voice' and the women's movement, Village Voice 50th Anniversary Issue, 2007. This is not the original "Lust Horizons" essay, but a retrospective essay mentioning that essay as the origin of the term. Accessed online 7 July 2007. A lightly revised version of the original "Lust Horizons" essay can be found in No More Nice Girls, pp. 3–14.
  13. Johnson, Meri Lisa (2007). Third Wave Feminism and Television. I.B. Taurus. с. 70. ISBN 978-1845112462. 
  14. About us. lesbiansexmafia.org. Lesbian Sex Mafia. Процитовано 4 November 2015. 
  15. Boffin, Tina (1996). Stolen Glances in Lesbian Subjects: A Feminist Studies Reader. Indiana University Press. с. 121. ISBN 978-0253330604. 
  16. Promiscuous Affections: A Life in the Bar. Процитовано 1 February 2013. 
  17. McBride, Andrew. Lesbian History. Архів оригіналу за 2012-07-19. Процитовано 2008-03-24. 
  18. Liu, Min (2011). Human trafficking and feminist debates: Feminist debates on human trafficking. У Liu, Min. Migration, prostitution, and human trafficking the voice of Chinese women. New Brunswick, New Jersey: Transaction Publishers. с. 37–39. ISBN 978-1-4128-4554-0.  Preview.
  19. Crawford, Bridget J. (Mar 1, 2010). The third wave's break from feminism. International Journal of Law in Context 6 (1): 100. doi:10.1017/S1744552309990346. 
  20. Code, Lorraine (2003). Encyclopaedia of Feminist Theories. Rroutledge. с. 445. ISBN 978-0415308854. 
  21. de Lauretis, Teresa (Nov 1990). Feminism and Its Differences. Pacific Coast Philology 25 (1/2): 22–30. Процитовано 7 February 2013.