Феофілакт Сімокатта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Symokatta epistole morales.jpg

Феофіла́кт Сімока́тта (рр. н. і см. невід.) — візантійський історик першої половини 7 ст. Родом з Єгипту.

Феофілакт добре знав античну літературу, був обізнаний з сирійською і перською мовами. Обіймав відповідальні посади при дворі імператора Іраклія (610—640 або 641). Автор «Історії» («Всесвітня історія», 8 книг), яка описує події 583603. Праця Ф. С. на основі документів, хронік та творів інших авторів (зокрема праці Іоанна Єпіфанійського) характеризує політичну історію Візантії за правління імператора Маврикія. Твір містить ряд унікальних відомостей, особливо з історії візантійсько-іранських відносин і слов'янсько-аварських війн з імперією кін. 6 ст., є цінним джерелом з історії Візантії і Передньої Азії.

Надзвичайно цінною є оповідь Ф.С. про полонених слов’ян, які потрапили до імперського прикордоння з узбережжя «відгалуження Західного океану» (Балтійського моря). Це перша достеменна вказівка на мешкання слов’ян у цьому регіоні. Також непересічне значення має звістка Ф.С. про розгром аварами 602 союзних Візантії антів; жодне наративне джерело антів після цієї події не згадує. Докладний опис подій 602, поданий Ф.С., змальовує загальний колапс Дунайського лімесу (див. Лімес), що згодом уможливив повноцінне освоєння слов’янами балканських володінь Візантії. Серед відомостей Ф.С. про народи Східної Європи надзвичайну цінність становлять також повідомлення про тюрків, які жили на західних околицях Західнотюркського каганату й згодом (у середині 7 ст.) виокремилися в Хозарський каганат[1].

Ф. С. також автор творів на природничо-наукові теми «Питання фізики» та «Збірки листів».

Микола Коперник переклав 85 листів Сімокатти з грецької на латину (Theophilacti Scolastici Simocatti Epistole morales, rurales et amatoriae, interpretatione latina, 1509) [2].

Твори[ред.ред. код]

  • «Всесвітня історія»
  • «Збірки листів»
  • «Питання фізики»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія історії України
  2. Polski słownik biograficzny. Tom XIV, s. 6

Джерела та література[ред.ред. код]