Фердинанд Марія (курфюрст Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд Марія
Paul Mignard - Portrait of the Elector Ferdinand Maria of Bavaria.jpg
Народився 31 жовтня 1636(16361031)
Мюнхен
Помер 26 травня 1679
Обершляйсгайм, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія
Поховання Theatine Church[d]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність політик, Imperial vicar
Титул курфюрст Баварії
Посада Курфюрст
Термін 1651—1679 роки
Попередник Максиміліан I
Наступник Максиміліан II
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Максиміліан I
Мати Марія-Ганна Австрійська
Брати, сестри  • Maximilian Philipp Hieronymus, Duke of Bavaria-Leuchtenberg[d]
У шлюбі з Генрієта Аделаїда Савойська
Діти 4 сина і 3 доньки
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна

Фердинанд Марія Миролюбний (*Ferdinand Maria der Friedliebende, 31 жовтня 1636 — 26 травня 1679) — 2-й курфюрст Баварії у 16511679 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Регентство[ред. | ред. код]

Походив з династії Віттельсбахів. Старший син Максиміліана I, курфюрста Баварії, і Марії Ганни Габсбург (доньки імператора Фердинанда II). Народився у 1636 році в Мюнхені. Навчався під опікою єзуїтів. 8 грудня 1650 Фердинанд Марія одружився на доньці савойського герцога Віктора Амадея I.

У 1651 році після смерті свого батька успадкував Баварію та титул курфюрства. Але протягом 1651—1654 років реальну владу здійснювала регентша-мати Марія Анна і курадміністратор стрийко — герцог Альбрехт Лейхтенберзький.

Правління[ред. | ред. код]

Фердинанда Марію офіційно короновано на герцога і курфюрста 31 жовтня 1654 року. Його абсолютистський стиль правління багато в чому визначив підхід інших німецьких монархів того часу до керівництва державними справами.

Його глибока відданість католицькій церкві визначила зовнішньополітичний союз з Францією, а втім Фердинанд Марія побоювався вступати у відкриту конфронтацію з Габсбургами і саме цим пояснювалося його рішення не висувати свою кандидатуру на виборах імператора Священної Римської імперії в 1657 році після смерті Фердинанда III, незважаючи на відповідне звернення Жюля Мазаріні, першого міністра Франції (1655 року). 1658 році підтримав обрання Леопальда Габсбурга імператором. Натомість Фердинанд Марія дістав підтримку імператора в боротьбі за імперське вікарство з Карлом Людвігом, курфюрством Пфальцу.

Фердинанд Марія відрізнявся досить помітною на ті часи ощадливістю й істотно поліпшив фінансове становище Баварії. Водночас сприяв відновленню сільського господарства та промисловості після спустошень Тридцятирічної війни. У цьому намагався наслідувати меркантелістську політику французького міністра Кольбера.

У 1662—1664 роках Фердинанд Марія підтримав Габсбургів у їхньому конфлікті з Османською імперією, спрямувавши невеличкий допоміжний загін. У 1670 році уклав союз з Францією на 10 років. Фердинанд Марія зобов'язувався підтримувати Бурбонів у претензіях на іспанську спадщину. Натомість Франція повинна була сплатити 180 000 талерів одноразово і зобов'язалася заплатити 400 000 талерів на рік, якщо б Баварія брала участь у війні. На ці гроші курфюрст модернізував баварську армію за французьким зразком.

Під час франко-голландської війни 1672—1678 років Баварія трималася офіційного нейтралітету. Водночас курфюрст розпочав перемовини з Республікою Об'єднаних Провінцій (Нідерландами) щодо влаштування баварської колонії неподалік від Нового Амстердама (сучасний Нью-Йорк), втім швидко відмовився від цього наміру. У 1680 році Фердинанд Марія влаштував шлюб старшої доньки з сином французького короля Людовика XIV — Людовиком Великим дофіном.

Впровадив перший баварський адміністративний кодекс для місцевих органів влади. 1669 року після довгої перерви з 1612 року зібрався баварський сейм, що не відрізнявся багатолюдністю. Він став останнім. З цього часу усі права сейму перейшли до постійної станової комісії, що мала назву станової управи (Landschafts Verordnung), спочатку обиралася тільки на 9 років.

1674 року велика пожежа знищила значну частину резиденції курфюрства в Мюнхені. Згодом приділяв увагу відновленню палаців і міста. Помер 1679 року в палаці Шлайсгайм (стара будівля) неподалік від Мюнхена й похований у крипті Театінеркірхе. Йому спадкував старший син Максиміліан-Емануїл.

Меценат[ред. | ред. код]

Фердинанд Марія залишив помітний слід у галузі баварської культури і мистецтва як покровитель італійського бароко, чому сприяло одруження Фердинанда Марії на принцесі Савойського дому. З Італії прибули музики, художники та скульптори. У 1657 році було зведено Опернхаус, що став першим у Німеччині. У 1663 році в Мюнхені розпочалося будівництво Театінеркірхе на знак вдячності за народження спадкоємця престолу майбутнього Максиміліана II.

У 1664 році за наказом курфюрста почалося будівництво палацу Німфенбург у західній частині Мюнхена. За Фердинанда Марії набуло європейської популярності Штарнберзьке озеро як місце проведення численних свят за участю венеціанських гондол.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Генрієта-Аделаїда, донька Віктора-Амадея I, герцога Савойї

Діти:

  • Максиміліан-Емануїл (1662—1726), курфюрст Баварії у 1679—1726 роках
  • Людвіг-Амадей-Віктор (1665)
  • Каетан-Марія-Франц (1670)
  • Йозеф-Клеменс-Каетан (1671—1723), архієпископ-курфюрст Кельнський
  • Марія-Анна-Христина-Вікторія (1660—1690), дружина Людовика Бурбона, дофіна Франції
  • Луїза-Маргарита-Антонія (1663—1665)
  • Віоланта-Беатриса (1673—1731), дружина принца Фердинандо де Медічі
  • син (1666)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Harro Georg Raster: Der kurbayerische Hofrat unter Kurfürst Ferdinand Maria 1651—1679. Funktion, Ausbau, Personal und Umfeld. München 1994.
  • Annette Bangert: Elector Ferdinand Maria of Bavaria. Bavarian imperial politics during the interregnum 1657–58. München 2008, ISBN 978-3-8316-0772-3.