Фердинанд фон Ріхтгофен

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фон Ріхтгофен.

Фердинанд Пауль Вільгельм Фрайхер фон Ріхтгофен
Ferdinand Paul Wilhelm Freiherr von Richthofen
Ім'я при народженні	нім. Ferdinand Paul Wilhelm von Richthofen
Народився	5 травня 1833(1833-05-05)[…]  Покуй, Ґміна Покуй, Намисловський повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща
Помер	6 жовтня 1905(1905-10-06)[…] (72 роки)  Берлін, Німецька імперія
Поховання	Берлін
Країна	Прусське королівство
Національність	німець
Діяльність	геолог, мандрівник-дослідник, географ, викладач університету, вулканолог
Alma mater	HU Berlin Вроцлавський університет
Галузь	географія, наукова експедиція і геологія
Заклад	Боннський університет Лейпцизький університет HU Berlin
Відомі учні	Анастас Іширков Вільгельм Майнардусd Свен Гедін
Аспіранти, докторанти	Robert Heinrich Hopped Ernst Hassed Gerhard Schottd
Членство	Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Леопольдина Австрійська академія наук Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Королівське товариство Единбурга Саксонська академія наук (6 липня 1886) Саксонська академія наук
Відомий завдяки:	Основоположник сучасної геоморфології автор терміна «Великий шовковий шлях»
Батько	Карл фон Ріхтгофенd
Мати	Фердинанде фон фон Ріхтгофенd
Брати, сестри	Karl von Richthofend
Нагороди	Медаль Вегаd (1903) Медаль Засновників (1878) Почесний доктор Гайдельберзького університетуd іноземний член Лондонського королівського товариства (27 листопада 1902)
Фердинанд фон Ріхтгофен у Вікісховищі

Фердинанд Пауль Вільгельм Фрайхер фон Ріхтгофен (нім. Ferdinand Paul Wilhelm Freiherr von Richthofen; 5 травня 1833, Бад-Карлсруе, Верхня Сілезія (нині селище Покуй, Опольське воєводство, Польща) — 6 жовтня 1905, Берлін, Німецька імперія) — німецький геолог, географ і мандрівник. Основоположник сучасної геоморфології, автор терміну «Великий шовковий шлях». Був одним із найважливіших географів Європи, разом із Карлом Ріттером та Александром фон Гумбольдтом.

Життєпис

Походив з прусського баронського роду Ріхтгофенів. Здобув початкову освіту у приватних репетиторів, після чого вступив до католицької гімназії Маттіаса в Бреслау. У 1850 році вступив до Бреслауського університету. У 1852 році перейшов до Берлінського університету, вивчаючи геологію.

13 лютого 1856 року він здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію про типи вулканічної породи. Влітку того ж року проводив польові геологічні дослідження південно-східного Тіролю, після чого працював до 1860 року в Імперському геологічному інституті у Відні. Протягом трьох років він працював у Тіролі, Форарльберзі, Моравії, Угорщині та Трансільванії, опублікувавши за цей час не менше 30 публікацій, переважно лекцій. В Угорщині, продовжуючи свої петрографічні дослідження, він відкрив закон вікової послідовності вулканічних порід тривалої дії, який пізніше був розвинений в Америці.

У 1860 році Фердинанду фон Ріхтгофену запропонували супроводжувати прусське посольство під керівництвом графа Фріца фон Ейленбурга як геолога для укладання торговельних угод з Китаєм, Японією та Сіамом. Він відвідав Японію, Китай, Сіам, Формозу, Манілу та голландські володіння в Індії, а також раніше малодосліджені райони Яви.

У 1862 році фон Ріхтгофен переїхав до Сан-Франциско. Шість років провів у Каліфорнії, створивши декілька важливих наукових праць з геології та провівши геологічні дослідження, деякі з яких призвели до відкриття родовищ золота.

У 1868 році йому вдалося реалізувати свій план геологічного та гірничодобувного дослідження Китаю. Провівши чотири роки у Китаї та перетнувши країну в семи великих експедиціях, він досяг великих успіхів у дослідженні Китаю, які не лише поставили знання про цю країну на абсолютно нову та надійну основу, а й збагатили науку найважливішими відкриттями.

Після повернення до Європи в 1872 році Ріхтгофен описав результати цієї дослідницької подорожі у вичерпній п'ятитомній праці.

У 1875 році його призначили професором геології в Боннському університеті, але він обійняв цю посаду лише в 1879 році, після завершення першої частини своїх подорожей.

З 1883 року працював професором географії в Лейпцизькому університеті, а з жовтня 1886 року на тій самій посаді в Берлінському університеті.

Ріхтгофен кілька разів обіймав посаду голови Берлінського географічного товариства: з 1873 по 1878 рік, з 1888 по 1890 рік та з 1892 по 1894 рік.

У 1899 році він був президентом Міжнародного конгресу географів, що проходив у Берліні.

З 1903 по 1904 рік був ректором Берлінського університету.

Йому вдалося заснувати в Берліні Інститут океанографії, директором якого він був з 1901 року.

З 1899 року він був дійсним членом Прусської академії наук у Берліні, членом Колоніальної ради та членом правління Африканського товариства.

Фердинанд фон Ріхтгофен помер у 1905 році у віці 72 років у Шарлоттенбурзі та був похований на Старому кладовищі Святого Матвія в Шенеберзі. Під час зрівнювання кладовища націонал-соціалістами у 1938—1939 роках останки Ріхтгофена перепоховали на Штансдорфському південно-західному цвинтарі поблизу Берліна.

Наукові здобутки

Фердинанд фон Ріхтгофен досяг видатних успіхів як геоморфолог і розробив особливий тип географії, визначивши її у взаємодії явищ земної поверхні. Він висунув еолову гіпотезу походження лесу в Китаї. Особливе значення також мають його дослідження геологічної будови Китаю, тамтешніх родовищ кам'яного вугілля, азійського лесу, покладів золота Каліфорнії та інші роботи. Важливими є також його дослідження з географії поселень.

Автор численних статей у спеціалізованих журналах.

Основні праці

• «Геогностичний опис території навколо Предаццо» (Гота, 1860),
• «Вапнякові Альпи Форарльберга та Північного Тіролю» (1859, 1861),
• «Виробництво металів Каліфорнії» (1865),
• «Природна система вулканічних порід» (Сан-Франциско, 1867),
• «Китай. Результати власних подорожей та досліджень на їх основі» (Берлін, 1877—1883)
• «Атлас: Північний Китай; Південний Китай» (1865),
• «Завдання та методи сучасної географії» (Лейпциг, 1883),
• «Посібник для дослідників» (Берлін, 1886),
• «Імпульси та напрямки географії» в 19 столітті (1903).

Пам'ять

На честь Фердинанда фон Ріхтгофена названий гірський хребет гірської системи Наньшань в Китаї — Ціляньшань або Хребет Ріхтгофена.

Література

• Schlesische Lebensbilder. Bd. I: Schlesier des 19. Jahrhunderts (Breslau 1922); Götz von Seile: Ostdeutsche Biographien (Würzburg 1955);
• A. Hettner, Ferdinand von R.s Bedeutung für die Geographie, in: Geographische Zeitung 12/1906, S. 1-11;
• A. Penck, Ferdinand von R.s Bedeutung für die Geographie, in: Berliner Geographische Arbeiten 5/1933, S. 15-17;
• B. Zuckermann, Ferdinand von R., kritische Würdigung eines deutschen Geographen, Diss. Potsdam 1960 (WV);
• G. Engelmann, Die Geographie an der Universität Leipzig, in: Petermanns Geographische Mitteilungen 109/1965, S. 32-41;
• H. Beck, Große Geographen, Pioniere, Außenseiter, Gelehrte, Berlin 1982, S. 149—163;
• J. Osterhammel, Forschungsreise und Kolonialprogramm, Konstanz 1987; G. Engelmann, Ferdinand von R., Stuttgart 1988;
• R. W. Gärtner, Die Entwicklung der wissenschaftlichen Geographie in Sachsen unter dem Einfluß von Oscar Peschel, Otto Delitsch und Ferdinand von R., Halle/Saale 1992 [MS]. — DBA I, II, III; DBE 8, S. 285; NDB 21, S. 543f.;
• Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog, Bd. 10, Berlin 1907, S. 172—180;
• Bailey Willis. Ferdinand, Freiherr Von Richthofen // The Journal of Geology. — 1905. — Т. 13, № 7. — С. 561-567. (англ.).

Джерела

• Richthofen, Ferdinand Freiherr von. Kulturstiftung. (нім.)
• Kramer, Manfred (4 травня 2011). Ferdinand von Richthofen. Institut für Sächsische Geschichte und Volkskunde. (нім.)
• Ferdinand Paul Wilhelm, baron von Richthofen. Енциклопедія Британіка. (англ.)