Фердинанд (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд

Ferdinand - Uranus moon.gif
Ряд зображень, за якими було відкрито Фердинанд

Дані про відкриття
Дата відкриття 13 серпня 2001
Відкривач(і) Кавеларс, Ґледман, Холман, Мілісавлєвіч
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 20 901 000[1] км
Орбітальний період 2887,21[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,3682[1]
Нахил орбіти 169,840° (до площини Лапласа)[1]
170[2]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~20[2] км
Площа поверхні ~1300 км²
Об'єм ~4200 км³
Маса ~5,4×1015 кг
Густина ~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0025 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0085 км/с
Альбедо 0,04[2] припущення
Атмосфера
Інші позначення

Фердинанд (англ. Ferdinand) — нерегулярний супутник планети Урана. Обертається у зворотному напрямі.

Названий за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Буря»[3]. Також позначається як Уран XXIV[3].

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Вперше супутник було помічено 13 серпня і 21 вересня 2001 року групами астрономів під керівництвом Метью Холмана і Бретта Ґледмана. Проте подальші спроби спостережень довгий час залишалися безуспішними. 24 вересня 2003 року Брайан Марсден ідентифікував цей об'єкт за знімками, зробленими Скоттом Шеппардом спільно з Девідом Джуїттом 29-30 серпня та 20 вересня того ж року. Спостереження, що підтвердили існування супутника, були виконані Холманом 30 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/2001 U 2[4]. Теперішню назву супутнику було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].

Орбіта[ред. | ред. код]

Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Фердинанд — найвіддаленіший з відомих супутників Урана. Він обертається у зворотному напрямі орбітою з помірним нахилом, але з великим ексцентриситетом. На діаграмі показані орбітальні параметри нерегулярних супутників Урана із зворотним оберненням (у полярних координатах). Ексцентриситет орбіт виражений відрізками від періцентра до апоцентра.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Jacobson, R. A. (2003) URA067. (2007-06-28). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-01-23. 
  2. а б в Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint
  3. а б Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 2006-07-21. Архів оригіналу за 2011-08-17. Процитовано 2006-08-06. 
  4. IAU Circular No. 8213. 2003-10-01. Архів оригіналу за 2012-03-13. Процитовано 2011-01-08. 
  5. IAU Circular No. 8648. 2005-12-29. Архів оригіналу за 2012-03-13. Процитовано 2011-01-08. 

Посилання[ред. | ред. код]