Фердинанд I Габсбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фердинанд I Габсбург
Diuina fauente clementia Romanorum electus imperator semper augustus ac Germaniae, Hungariae, Dalmatiae, Croatiae, Sclauoniae, Ramae, Seruiae, Galitiae, Lodomeriae, Bulgariaeque etc rex, infans Hispaniarum, archidux Austriae, dux Burgundiae, Brabantiae, Stiriae, Carinthiae, Carniolae, marchio Morauiae, dux Lucemburgae ac superioris et inferioris Silesiae, Virtembergae et Thekae, princeps Sueuiae, comes Habspurgi, Tirolis, Ferretis, Kiburgi et Goritiae, landtgrauius Alsatiae, marchio sacri Romani imperi, supra Anasum, Burgouiae ac superioris et inferioris Lusatiae, dominus marchiae Sclauonicae, Portus Naonis et Salinarum etc.
Hans Bocksberger (I) - Emperor Ferdinand I - WGA02326.jpg
Імператор Священної Римської імперії
Правління 1558-1564
Коронація 14 березня 1558
Попередник Карл V Габсбург
Наступник Максиміліан II Габсбург
Інші титули Король Німеччини
Король Богемії
Король Угорщини
Король Хорватії
Король Галичини та Володимирії
Герцог Штирії
Герцог Каринтії
Герцог Крайни
Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Дата народження 10 березня 1503(1503-03-10)
Алькала-де-Енарес
Дата смерті 25 липня 1564(1564-07-25) (61 рік)
Відень
Місце поховання Собор святого Віта, Прага, Чехія
Дружина Анна I
Діти Єлизавета, Максиміліан, Анна, Фердинанд, Марія, Мадлен, Катерина, Елеонора, Маргарита, Варвара, Карл, Олена, Іоанна
Династія Габсбурги
Батько Філіп I Вродливий
Мати Іоанна I (королева Кастилії)
Armoiries empereur Ferdinand Ier.png

Фердинанд I Габсбург (10 березня 1503 - 25 липня 1564) — імператор Священної Римської імперії у 1556-1564 роках. Король Німеччини, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Рами, Сербії, Галичини, Володимерії, Болгарії тощо.

Походив з династії Габсбургів, його обрано імператором після зречення його брата Карла V.

Життєпис[ред.ред. код]

Молодість та шлях до імператорської влади[ред.ред. код]

Імператор Фердинанд на портреті руки Боксбергера

Народився Фердинанд у родині Філіпа I Вродливого та Іоанни Кастильської і Арагонської у місті Алькала-де-Енарес. Він був молодшим братом короля Іспанії та імператора Священної Римської імперії Карла V. Тому із самого початку не мав реальних шансів отримати імператорську корону. Довгий час Фердинанд залишався в Іспанії. Якісь перспективи стати незалежним володарем давав шлюб із Анною, сестрою короля Угорщини та Богемії Людовіка II, укладений 25 червня 1521 року. Згідно з договором, укладеним разом із шлюбом, у випадку смерті Людвіка II Фердинанд мав успадкувати його королівства.

Складна ситуація у Німеччині (боротьба з лютеранськими князями та протистояння з Францією у Нідерландах і Бургундії) змусила імператора Карла V шукати надійну опору. Тому 28 квітня 1521 року було укладено Вормський, а 7 лютого 1522 року Брюсельський договори між Карлом V та його братом Фердинандом стосовно розподілу володінь. З цього моменту Фердинанд стає правителем ерцгерцогства Австрія, Штирія, Каринтія, Крайна (Вормська угода), Вюртенберга (віднятий Карлом V у його власників за перехід у лютеранство) й Тіроль (Брюсельська угода). З цього моменту Карл все більше довіряє своєму братові, хоча не наділяє значними політичними повноваженнями. У 1522-1530 роках Фердинанд представляє інтереси Карла V, коли той був в цей час в Італії.

Після загибелі брата дружини Людовика II у битві з турками при Могачі (29 серпня 1521 року) Фердинанд стає королем Угорщини (17 грудня 1526 року у Пресбурзі) та Чехії (Богемії) (23 жовтня 1526 року у Празі). Але з цього часу Габсбурги вимушені протистояти сильній Османській імперії на європейському континенті, що відволікало значні матеріальні, людські та фінансові ресурси.

Фердинанд в юності

Невдовзі після цього — 5 січня 1531 року в Кельні Фердинанда обрано римським королем — це був перший крок до звання імператора Священної Римської імперії. Рішення Карла V щодо коронування Фердинанда було продиктоване значними труднощами в управлінні величезними територіями, підвладними Габсбургам. По-друге політична ситуація вимагала постійної присутності в Німеччині представника габсбурзької династії для збереження своєї ваги та авторитету імператорської влади. Проте Фердинанд на випадок відсутності Карла V у Німеччині не мав права приймати принципових рішень, його роль зводилася до функцій адміністратора.

Але цей час Фердинанд використав для налагодження особистих відносин із курфюрстами, іншими князями та герцогами імперії, вільними містами тощо. Крім того, в очах німецьких володарів політична слабкість Фердинанда мала цінність. В умовах релігійної боротьби курфюрсти не бажали бачили на імператорському троні сильного правителя із значними економічними та військовими ресурсами. Цього у Фердинанда було замало, до того ж залежність від німецьких князів посилилась за рахунок натиску османів.

Але не все було гаразд у спадкових володіннях Фердинанда. Тут він стикнувся із протидією заможної шляхти та лютеран. У 1534 році австрійські війська були розбиті та вигнані з Вюртемберга. Фердинанд вимушений був погодитися повернути це герцогство колишнім власникам. Крім того, загрозу становила Османська імперія, які під час походів брала в облогу вже Відень (1529) та Грац (1532).

Проте політика на налагодження мира між католицькими та протестантськими князями знову підвищила авторитет Фердинанда у Німеччині. До того ж Фердинанд здобув підтримку імперського лицарства, захищаючі його інтереси проти великих феодалів. У 1540 році Карл V повернувся до Німеччини й відразу влада Фердинанда стала номінальною. Але він продовжував налагоджувати стосунки з курфюрстами та впливовими князями. У 1546 році Фердинанд видав одну свою доньку за герцога Альбрехта Баварського, а іншу за Вільгельма V Юліх-Клеве-Берзького. У 1550 році Карл V розробив план спадкової імперії, згідно з яким йому мав наслідувати Фердинанд, тому син Карла Філіп, а потім син Фердинада Максиміліан. Проте вже у 1551 році стало зрозумілим, що курфюрсти не підтримують обрання Філіпа імператором й навіть римським королем.

Разом з тим все більше невдач зазнавав його брат Карл V, в першу чергу у боротьбі із Францією. Тому 5-7 травня 1556 року відбулося зречення Карла V на користь Фердинанда.

Правління[ред.ред. код]

Священна Римська імперія за часів Фердинанда I

Фердинанд став імператором Священної Римської імперії, коли йому вже було 53 роки. Офіційно на рейхстазі у Франкфурті у 1558 році. Основними напрямками його діяльності були — збереження релігійного миру в імперії та передача влади своєму синові — Максиміліану. Нарешті у 1562 році у Тренто він домігся обрання Максиміліана римським королем (28 листопада), а 30 листопада відбулася коронація Максиміліана II.

25 липня 1564 року Фердинанд I помер у Відні. Його поховано 20 серпня 1564 року у Празі, у соборі Святого Вітта.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина[ред.ред. код]

  1. Анна I (1503-1547), донька Владислава II, короля Угорщини та Богемії.

Діти[ред.ред. код]

  1. Єлизавета (1526-1545), дружина Сигізмунда II Августа Ягеллона, короля Польщі, великого князя Литовського
  2. Максимілан ΙΙ (1527-1576)
  3. Анна (1528-1590), дружина Альбрехта V, герцога Баварського
  4. Фердинад (1529-1595), герцог Тірольський
  5. Марія (1531-1581), дружина Вільгельма V Юліх-Клеве-Берзького
  6. Мадлен (1532-1590)
  7. Катерина (1533-1572), дружина Франческо III Гонзаго, герцога Мантуї та Монферрата, другий шлюб з Сигізмундом II Августом Ягеллоном, королем Польщі, великого князя Литовського
  8. Елеонора (1534-1594)
  9. Маргарита (1536-1567)
  10. Іоанн (1538-1539)
  11. Барбара (1539-1572), дружина Альфонсо II Есте, герцога Феррари, Модени та Реджіо
  12. Карл (1540-1590), герцог Середньоземельний (Штирії, Каринтії та Крайні)
  13. Урсула (1541-1543)
  14. Олена (1543-1574)
  15. Іоанна (1547-1578), дружина Франческо I Медичі, великого герцога Тосканського

Цікаві факти[ред.ред. код]

Девізом Фердинанда були слова «Fiat justitia et pereat mundus» («Нехай впаде світ, але здійсниться правосуддя»).

Джерела[ред.ред. код]

  • Ernst Laubach: Ferdinand I. als Kaiser. Politik und Herrscherauffassung des Nachfolgers Karls V. Aschendorff, Münster 2001, ISBN 3-402-05165-6. (нім.)
  • Alfred Kohler: Ferdinand I. 1503—1564. Fürst, König und Kaiser. C. H. Beck, München 2003, ISBN 3-406-50278-4. (нім.)
  • Richard Reifenscheid: Die Habsburger in Lebensbildern, Piper Verlag 2007, ISBN 978-3-492-24753-5(нім.)
Попередник
Карл V Габсбург
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Імператор Священної Римської імперії
1558-1564
Holy Roman Empire Arms-double head.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Людвік II Ягеллончик
Blason Boheme.svg Король Богемії
1526-1564
Blason Boheme.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Лайош II Ягеллончик
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1526-1564
до 1540 разом з Яношем I
з 1540 разом з Яношем II
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Людвік II Ягеллончик
Croatia, Historic Coat of Arms, first red square.svg Король Хорватії
1526-1564
Croatia, Historic Coat of Arms, first red square.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Карл V Габсбург
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1531-1564
до 1556 разом з Карлом V
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Людвік II Ягеллончик
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Галичини та Володимирії
титулярний
1521-1564
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург
Попередник
Карл I Габсбург
Steiermark Wappen (shield).svg Герцог Штирії
1521-1564
Steiermark Wappen (shield).svg Наступник
Карл II
Попередник
Карл I Габсбург
Kaernten shield CoA.svg Герцог Каринтії
1521-1564
Kaernten shield CoA.svg Наступник
Карл II
Попередник
Карл I Габсбург
Carniola Arms.svg Герцог Крайни
1521-1564
Carniola Arms.svg Наступник
Карл II
Попередник
Карл I Габсбург
Austria coat of arms simple.svg Ерцгерцог Австрії
1521-1564
Austria coat of arms simple.svg Наступник
Максиміліан II Габсбург