Ференц Деак (політик)
| Ференц Деак | |
|---|---|
| угор. Deák Ferenc | |
| Народився | 17 жовтня 1803[1][2][…] Söjtörd, Габсбурзька монархія[3][4] |
| Помер | 28 січня 1876[1][4] (72 роки) Будапешт, Угорщина[3][4] ·серцево-судинні захворювання |
| Поховання | Керепеші |
| Країна | Австро-Угорщина |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Royal Academy of Law in Győrd (1821) |
| Знання мов | угорська[1][5] |
| Членство | Угорська академія наук |
| Посада | міністр правосуддяd[6], член Національних зборів Угорщини[d][7], член Національних зборів Угорщини[d][7], член Національних зборів Угорщини[d][8], член Національних зборів Угорщини[d][9] і член Національних зборів Угорщини[d][10] |
| Партія | Opposition Partyd, Address Partyd[7], Партія Деака[7] і Ліберальна партія (Угорщина)[9] |
| Рід | Deák familyd |
| Батько | Ференц Деак Старшийd |
| Мати | Erzsébet Sibrikd |
| Родичі | József Deákd і Gábor Deákd |
| Брати, сестри | Антал Деакd |
| Автограф | |
Ференц Деак (угор. Deák Ferenc; 17 жовтня 1803, Шейтер — 28 грудня 1876, Будапешт) — угорський політичний діяч. «Батько» Австро-угорської угоди 1867 року.
Був шостою дитиною в родині Ференца Деака-старшого і Ержебет Шібрік. Мати Деака померла при пологах, і до 1808 хлопчик виховувався у свого дядька Йожефа Деака в Залатарноке, а потім за виховання молодшого брата взялися його старші брат і сестри — Антал, Йожефа і Клара.
1817 р. вступив до Королівської академії наук в Дьйорі. У 1817-1819 навчався на філософському факультеті, самостійно вивчав історію права і конституції. Дворічну юридичну практику проходив у Будапешті. 1823 р. здобув диплом юриста.
1839 р. обраний у члени Угорської академії наук, а 1855 став її президентом.
У 1824-1832 працював адвокатом у комітаті Зала і секретарем комітету у справах сиріт. 1833 Деак змінив свого брата Антала на посаді представника угорського сейму в Братиславі і приєднався до опозиції. Він захищав права селян, боровся за свободу слова і віросповідання та скасування смертної кари. Його методи пасивної боротьби, на думку Джавахарлала Неру, слугували прикладом для подальших національних рухів Ірландії та Індії.[11]
Йому вдалося згуртувати опозиційні кола в Партію Деака і встати в її чолі. У 1848 в першому угорському уряді Лайоша Бат'яні Деак отримав портфель міністра юстиції.
Коли революція переросла у визвольний рух, Деак намагався бути посередником в переговорах між угорським урядом і Віднем. Зазнавши невдачі в цих переговорах, Деак поїхав в свій маєток в Кехідакустані. Після розгрому революції Деак закликав вести політику пасивного опору Габсбургам. 1854 р. продав свій маєток і переїхав до Будапешту.
15 квітня 1865 газета «Pesti Napló» опублікувала відому статтю Ф. Деака, що поклала початок переговорам про укладення Австро-угорської угоди.
Після 1867 зіграв значну роль у підготовці цивільного кодексу, а потім відійшов від активної політичної діяльності.

Помер 28 січня 1876 від хвороби серця і був похований на кладовищі Керепеші.
Ім'ям Ференца Деака названа одна з центральних площ угорської столиці. Під нею міститься вузлова станція будапештського метрополітену.
- 1 2 3 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Macartney C. A. Encyclopædia Britannica
- 1 2 Деак Ференц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- 1 2 3 Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ József B., László H. Magyarország kormányai — 5 — Akadémiai Kiadó, 2004. — С. 250. — 549 с.
- 1 2 3 4 Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 269. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Eger: Líceum Kiadó, 2020. — С. 269. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- 1 2 Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 270. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Eger: Líceum Kiadó, 2020. — С. 396. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Неру Д. Взгляд на всемирную историю. В трех томах. - М. : Прогресс, 1977. — Т. 2. - С. 230. (рос.)
- Budapest Pocket Guide (англ.)
- Dario Castiglione, Ian Hampsher-Monk. The history of political thought in national context [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Народились 17 жовтня
- Народились 1803
- Померли 28 січня
- Померли 1876
- Померли в Будапешті
- Поховані на кладовищі Керепеші
- Члени Угорської академії наук
- Уродженці медьє Зала
- Політики Угорщини
- Політики Австро-Угорщини
- Угорські правники
- Міністри юстиції Угорщини
- Померли від серцево-судинних захворювань
- Люди на банкнотах
- Люди на монетах