Фермор Віллім Віллімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллім Віллімович Фермор
рос. Виллим Виллимович Фермор
Willim Fermor.jpeg
Народився 1702(1702)
Псков
Помер 8 (19) вересня 1771(1771-09-19)
Nītaured, Riga Countyd
Громадянство Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Війна за польську спадщину 1733—1735, Російсько-шведська війна 1741—1743, Битва під Ставчанами, Зорндорвська битваd і Battle of Kunersdorfd
Титул граф[d]
Військове звання генерал-аншеф
Рід Стенбок
У шлюбі з Q105616431?
Діти Sarah Eleonora Fairmored
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

Віллім Віллімович Фермор (рос. Виллим Виллимович Фермор, англ. William Fermor; нар. 1702(1702) — пом. 8 (19) вересня 1771) — російський державний і військовий діяч, генерал-аншеф, граф, Смоленський генерал-губернатор, сенатор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1702 року у Пскові в родині обрусілого вихідця з Англії. Його батько був на військовій службі при Петрі І, брав участь у Північній війні, зокрема в Полтавській битві. Сам Віллім Фермор молодший розпочав військову службу бомбардиром у 1720 році й через 6 років отримав офіцерський чин.

У 1733 році призначений ад'ютантом при генерал-фельдмаршалові Мініху. У 1736 році отримав чин полковника. Учасник російсько-турецької війни 1735–1739 років, брав участь у Кримському поході. За вмілі дії під час облоги Очакова був призначений генерал-квартирмейстером армії Мініха, а невдовзі отримав чин генерал-майора. У битві під Ставчанами командував авангардом російської армії.

Учасник російсько-шведської війни 1741–1743 років.

Під час Семирічної війни генерал-аншеф Віллім Фермор командував корпусом в російській армії під головнокомандуванням генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна. Корпус під його командуванням захопив Мемель і Тільзит. Під час битви під Грос-Єгерсдорфом командував 1-ю дивізією. З 1757 року — головнокомандувач російською армією. В зимову компанію 1757–1758 років російська армія, що була розділена на п'ять колон, захопила Східну Пруссію та її центр — Кенігсберг. У 1758 році імператриця Священної Римської імперії Марія-Терезія надала Вілліму Фермору титул графа Священної Римської імперії. Згодом командував російськими військами в битві під Цорндорфом. У 1759 році усунутий з посади головнокомандувача «за нерішучість і бездіяльність». Командував дивізією, корпусом. У 1760 році тимчасово знову командував російською армією.

З приходом до влади імператора Петра ІІІ звільнився з військової служби.

У 1763 році призначений Смоленським генерал-губернатором, з 1764 року — сенатор. У 1768 році вийшов у відставку.

Помер 8(19) вересня 1771 року.

Література[ред. | ред. код]

  • Коробков Н. М. Семилетняя война. — М., 1948.
  • Масловский Д. Ф. Русская армия в Семилетнюю войну. — М., Типография В. Березовского, 1891.

Посилання[ред. | ред. код]