Ферміон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ферміони)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ферміон
Названо на честь Енріко Фермі
Спінове квантове число 1 напівціле число[1]
Має суперпартнера Сферміон
Фундаментальні взаємодії гравітація
Схематична ілюстрація
Протилежне бозон
CMNS: Ферміон у Вікісховищі
Антисиметрична хвильова функція двоферміного стану у нескінченній потенціальній ямі

Ферміо́н (від прізвища фізика Фермі) — у фізиці, частинка (або квазічастинка) з напівцілим значенням спіну (1/2, 3/2, 5/2 ...), що підкоряється статистиці Фермі — Дірака. На ферміони розповсюджується принципу заборони Паулі: в одному квантовому стані може знаходитися не більше однієї частинки. Хвильова функція системи однакових ферміонів антисиметрична щодо перестановки будь-яких двох ферміонів. Квантова система, що складається з непарного числа ферміонів, сама є ферміоном.

Саме ферміони (протони, нейтрони і електрони) складають атоми, з яких в свою чергу складається вся "звичайна" матерія, що нас оточує.

Статистика Фермі — Дірака[ред. | ред. код]

Принцип заборони Паулі забороняє двом ферміонам знаходитися у однаковому квантовому стані (тобто такому, де всі квантові числа збігаються). Через це частинки ферміонного газу не можуть при охолодженні усі зайняти стан з мінімальною енергією, а електрони не можуть усі зайняти енергетично вигідну нижню орбіталь[2].

Якщо газ з ферміонів знаходиться у стані термодинамічної рівноваги, то кількість частинок, що знаходиться у стані з деякою енергією описується рівнянням[3]:

де  — хімічний потенціал,  — стала Больцмана, T — температура.

У випадку великих температур (таких що ) цей розподіл переходить у розподіл Больцмана. Газ, охолоджений достатньо, щоб квантові ефекти почали відігравати значну роль, називається виродженим[3].

Властивості[ред. | ред. код]

Античастинки[ред. | ред. код]

Докладніше: Античастинка

Усі відомі елементарні ферміони мають частинку-партнера, що має таку саму масу, спін, ізоспін і час життя, але протилежний заряд (а також лептонне або баріонне число, колір і аромат, в залежності від типу частинки). Такі партнери називаються античастинками. Античастинка електрону має власну назву, позитрон, а у для решти ферміонів назви античастинки утворюються за допомогою префіксу анти-: антикварк, антимюон, антинейтрино. Античастинки можуть об'єднуватися, утворюючи більш складні системи, антипротони, антинейтрони, антиатоми, антиматерію[4].

При зіткненні частинки зі своєю античастинкою, вони обидві зникають, утворюючи фотони або більш важкі частинки. Такий процес називається анігіляцією.

Ферміони, що ідентичні своїм античастинкам називають майоранівськими ферміонами. У такому контексті звичайні ферміони, що відрізняються від своїх античастинок називають ферміонами Дірака. З відкритих частинок єдиним кандидатом у ферміони Майорани є нейтрино. З'ясувати, чи тотожне нейтрино своїй античастинці можна спостереженням рідкісного типу розпаду — безнейтринного подвійного бета-розпаду. Наразі такий розпад не був зафіксований[5].

На відміну від елементарних ферміонів, всі (або всі, окрім нейтрино) з яких відрізняються від своїх античастинок, більшість елементарних бозонів, такі як фотон, глюон, Z-бозон — тотожні своїм античастинкам. Такі частинки називаються істинно нейтральними частинками[en]. Серед композитних частинок істинно нейтральними є деякі мезони, що складаються з кварка і антикварка однакових типів (наприклад, π0-мезон)[6].

Закони збереження[ред. | ред. код]

Наразі в усіх експериментах лептонне число і баріонне число зберігаються. Наприклад, при розпаді мюона утворюється електрон, мюонне нейтрино і електронне антинейтрино. Втім, оскільки питання про тотожність нейтрино і антинейтрино ще не вирішене, у деяких реакціях (безнейтринний подвійний бета-розпад) закон збереження ферміонного числа (F=B+L) може порушуватися[7].

Варто зазначити, що збереження ферміонного числа не тотожне збереженню кількості ферміонів, якщо розглядати і реакції, у яких беруть участь композитні ферміони. Так, при об'єднанні протона і нейтрона у дейтрон з випроміненням фотону з двох ферміонів утворюється нуль (дейтрон є бозоном)[8].

Комутаційні співвідношення[ред. | ред. код]

Оператори народження та знищення ферміонів антикомутують:

.

Деякі класи ферміонів[ред. | ред. код]

Елементарні ферміони[ред. | ред. код]

Відомо три класи елементарних ферміонів[9]:

Також елементарні ферміони поділяють на три покоління[10]:

  • Електрон, електронне нейтрино, u- і d-кварки
  • Мюон, мюонне нейтрино, c- і s-кварки
  • Тау-лептон, тау-нейтрино, b- і t-кварки

З них стабільними є u-кварк, електрон, усі нейтрино (нейтрино не розпадаються, але перетворюються одне на одного під час осциляцій) а також відповідні античастинки.

Квазічастинки[ред. | ред. код]

Докладніше: Квазічастинка

Розповсюдження деяких видів колективних збуджень у кристалах може бути описане як рух деякої частинки. Такі об'єкти називають квазічастинками. Квазічастинки, як і звичайні частинки, можуть бути ферміонами або бозонами. Важливими прикладами квазічастинок-ферміонів є дірки та електрони провідності, що є носіями заряду в напівпровідниках[11].

Іншими прикладами є полярони[12], тріони, вейлівський ферміон[13], майоранівський ферміон або ферміони Брауна-Зака[14].

Композитні ферміони[ред. | ред. код]

Композитні частки (такі, як адрони, ядра, та атоми) можуть бути бозонами або ферміонами залежно від своїх складових часток. Зокрема, завдяки впливу спіну на статистики, частка, яка складається з непарної кількості ферміонів, сама є ферміоном, оскільки має "напівцілий" (дробовий) спін.

Приклади композитних ферміонів:

  • Баріон, як-от протон чи нейтрон, містить три ферміонні кварки і тому є ферміоном;
  • Ядра, наприклад атоми вуглецю-13 містять 6 протонів та 7 нейтронів і тому також є ферміонами;
  • Атоми гелію-3 (3He) містять два протони та один нейтрон, а також два електрони, і тому також є ферміонами.

Кількість бозонів всередині композитної частки не впливає на прояв нею бозонної чи ферміонної поведінки.

Ферміонну або бозонну поведінку композитної частки (чи системи) можна побачити на великих (порівняно з розмірами системи) відстанях. На відстанях, де проявляється тонка структура композитної частки, остання поводиться відповідно до того, з яких складових часток вона створена.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://feynmanlectures.caltech.edu/III_04.html
  2. Fermi-Dirac statistics [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  3. а б ферми-дирака статистика [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Античастицы. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  5. Античастицы: история и устройство [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  6. истинно нейтральные частицы [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  7. On Fermion Number and Its Conservation. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. 
  8. дейтрон [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  9. A closer look at the elementary fermions [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  10. The mystery of particle generations [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  11. Equilibrium Statistics of Carriers(англ.)
  12. Large polarons, bipolarons and Boson-Fermion model of superconductivity [Архівовано 7 червня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  13. Weyl Fermions Discovered After 85 Years [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
  14. Long-range ballistic transport of Brown-Zak fermions in graphene superlattices [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.](англ.)