Фернамбукове дерево
| ?Фернамбукове дерево (Caesalpinia echinata) | |
|---|---|
 Дорослий екземпляр у парку Флоріанополіса, Бразилія | |
 Природний ареал | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти |
| Підклас: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Підродина: | Цезальпінієві (Caesalpinioideae) |
| Триба: | Caesalpinieae |
| Рід: | Цезальпінія (Caesalpinia) |
| Вид: | Фернамбукове дерево |
| Біноміальна назва | |
| Caesalpinia echinata Lam., 1785 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Caesalpinia echinata |
 Віківиди: | Caesalpinia echinata |
| IPNI: | 77158012-1 |
 МСОП: | 33974 |
 NCBI: | 372551 |
Caesalpinia echinata (фернамбукове дерево, цезальпінія їжакова, пау-бразіл або пернамбуку) — вид дерев роду цезальпінія.[1] Дає щільну червону або помаранчевого кольору деревину. Ця деревина, яке має таку ж назву, найкраща для виготовлення смичків для музичних інструментів таких як скрипка. Деревина також дає червону фарбу бразілін.
Caesalpinia echinata — це повільно зростаюче невелике напівлистопадне, геліофітне або сціофітне дерево заввишки до 12 м, що зустрічається у Південній Америці. Воно має велику округлу крону. Гілки, листя та плоди вкриті колючками. Коли воно повністю прижається до місцевості, воно стає стійке до посухи.
Період цвітіння припадає на серпень–вересень — початок сезону дощів. Цвітіння окремих дерев триває по 10–15 днів; окремі квітки залишаються сприйнятливими до запилення менше 24 годин. Квіти мають аромат злегка солодкуватого цитруса і зазвичай зібрані в невеликі верхівкові китиці, рідко проростаючи з пазух гілок. Чашечка жовтувато-зелена, а пелюстки насичено-жовті з блідими відтінками червоного біля основи. Середня пелюстка виділяється серед інших глибокою червоною плямою в центрі, що вкриває майже всю її поверхню.
Дозрівання плодів відбувається наприкінці сезону дощів та на початку сухого сезону наступного року. Плоди дерев’янисті, 6 — 8 см завдовжки та 2 — 3 см завширшки, косі, колючі, сублінійно-розкривні, містять 2 — 3 коричневі насінини діаметром 1 — 1,5 см. Стулки плоду після розкриття скручуються, а їхня поверхня опушена і вкрита 5-міліметровими дерев’янистими шипами.[2][3]
Фернамбукове дерево зустрічається на прибережних рівнинах і низовинах, на піщаних або піщано-глинистих ґрунтах. Її фрагментарне (осередкове) поширення вздовж атлантичного узбережжя відображає цю перевагу.[2]
Коли португальські дослідники знайшли на узбережжі Південної Америки багато цих дерев, вони стали називати їх «пау-бразіл» (pau-brasil), від порт. pau — «деревина» та brasil, що за переказами походить від слова brasa — «гаряча (червона) зола». Ця назва використовувалося і раніше для різних видів деревини, що походять із Азії та інших місць, і які також мали червоний колір, але південно-американські дерева скоро стали найкращим джерелом такої деревини. Фернамбукові дерева були такою значною частиною експорту і економіки колонії, що країна, яка сформувалася в цій частині світу, узяла це слово за свою назву і зараз зветься Бразилією.
У ботаніці назва «пау-бразіл» стосується майже винятково дерева Caesalpinia echinata, але інколи і інших дерев роду цезальпінія (Caesalpinia) та навіть деяких інших представників родини бобові. Caesalpinia echinata також відома як фернамбукове дерево (Pau-de-Pernambuco), за назвою штату Пернамбуку в Північно-східній Бразилії, де росте це дерево (а саме слово Пернамбуку є гідронім).
Сьогодні при виробництві смичків деревину цезальпінії їжакової називають фернамбуку або пернамбуку, а деревину масарандуба (меншої якості) — пау-бразіл (Brazilwood), що може створювати плутанину для покупця.
Цей вид також відіграв значну роль у соціальній та економічній історії Бразилії. Барвник, отриманий із серцевини дерева, видобувався збирачами, відомими як «brasileiros», ще з 1501 року. Дерево також дає надзвичайно цінну і майже незнищенну деревину, яку використовують для виготовлення смичків для струнних інструментів, для будівництва та виготовлення традиційних мисливських знарядь.
Масове збирання та експорт деревини пау-бразил для отримання барвника призвели до втрати величезних площ лісів і поневолення місцевого населення. До 1875 року, коли з’явилися альтернативні синтетичні барвники, популяція дерева вже різко скоротилася, і це падіння тривало до 1920-х років. Природні насадження були майже повністю знищені, але окремі популяції збереглися в кількох районах на прибережній рівнині, де вони згодом постраждали від вирубки лісів.
Сьогодні кору та екстракт барвника використовують місцеві жителі в медичних цілях, а також проводяться дослідження, щоб визначити, чи можна використовувати кору для лікування раку.[3]
Пау-бразіл перебуває під захистом Закону про біом Атлантичного лісу (Bioma Mata Atlântica). Його заготівля в природних лісах заборонена. Відомостей про існування промислових плантацій немає. Згідно з Резолюцією Національної ради з питань довкілля (CONAMA) № 278/2001, усі раніше видані дозволи на вирубку та заготівлю видів, що перебувають під загрозою зникнення, були призупинені, за винятком тимчасової заготівлі без прямої комерційної мети для споживання у сільських угіддях, маєтках або на землях корінних народів і територіях їхнього проживання.[3]
|
Це незавершена стаття про бобові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ WFO Plant List | World Flora Online. wfoplantlist.org (брит.). Процитовано 16 лютого 2026.
- ↑ а б BRAZILWOOD (CAESALPINIA ECHINATA) IN BRAZIL AUTHORS: Elena Mejía* Ximena Buitrón** (PDF).
- ↑ а б в Pau Brasil (PDF).