Фернанду Намора
| Фернанду Намора | ||||
|---|---|---|---|---|
| порт. Fernando Gonçalves Namora | ||||
 | ||||
| Народився |
15 квітня 1919[1][2][…] Кондейша-а-Нова | |||
| Помер |
31 січня 1989[1][2][…] (69 років) Лісабон, Португалія | |||
| Країна |
 Португалія | |||
| Діяльність | лікар, лікар-письменник, есеїст, поет, письменник | |||
| Alma mater | Коїмбрський університет (1942) | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди |
  | |||
| Сайт: fernando-namora.blogspot.com | ||||
|
| ||||
 Фернанду Намора у Вікісховищі | ||||
Ферна́нду Гонса́лвіш Намо́ра (порт. Fernando Gonçalves Namora; *15 квітня 1919, Кондейша-а-Нова — †31 січня 1989, Лісабон) — португальський письменник, поет і лікар.
З життя і творчості[ред. | ред. код]
У 1942 році отримав ступінь доктора медицини в Коїмбрському університеті, після чого працював сільським лікарем у віддалених областях країни, таких як Бейра-Байша і Алентежу, що знайшло відображення в «Оповіданнях з життя лікаря» (порт. Retalhos da Vida de um Médico, у 2-х частинах, 1949 і 1963)[4].
У 1950 році був запрошений на роботу асистентом у Португальський онкологічний інститут у Лісабоні.
Свій перший збірник віршів опублікував у 1937 році, перший роман — наступного (1938) року; загалом написав понад 30 романів[5].
У своїх творах, які можна віднести до неореалізму, здіймав теми соціальних проблем у сучасних йому містах і на підприємствах; у деяких з них відображений особистий досвід автора участі в студентських протестах, роботи сільським лікарем, поїздок за кордон.
У 1981 році номінувався на Нобелівську премію з літератури[6][7].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- As Sete Partidas do Mundo, роман – 1938
- Fogo na Noite Escura, роман – 1943
- Casa da Malta, роман – 1945
- Minas de San Francisco, роман – 1946
- Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 1 – 1949
- A Noite e a Madrugada, роман – 1950
- Deuses e Demónios da Medicina, біографії – 1952
- O Trigo e o Joio, роман – 1954
- O Homem Disfarçado, роман – 1957
- Cidade Solitária, новели – 1959
- As Frias Madrugadas, роман – 1959
- Domingo à Tarde, роман – 1961
- Retalhos da Vida de um Médico, оповідання / ч. 2 – 1963
- Diálogo em Setembro, романізована хроніка – 1966
- Um Sino na Montanha, письменниці зошити – 1968
- Marketing, поезія – 1969
- Os Adoradores do Sol, письменниці зошити – 1971
- Os Clandestinos, роман – 1972
- Estamos no Vento, літературно-соціологічні розповіді – 1974
- A Nave de Pedra, письменниці зошити – 1975
- Cavalgada Cinzenta, повість – 1977
- Encontros, інтерв'ю – 1979
- Resposta a Matilde, гумор – 1980
- O Rio Triste, роман – 1982
- Nome para uma Casa, вірші – 1984
- URSS mal amada, bem amada, хроніка – 1986
- Sentados na Relva, письменниці зошити – 1986
- Jornal sem Data, письменниці зошити – 1988
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
- Премія Рікарду Малєйруша (1953)
- Золота медаль Товариства сприяння прогресу (Societé d'Encouragement au Progrés, 1979)
- Великий командор Ордена Сантьяго да Еспада в галузі науки, літератури та мистецтва (3 вересня 1979)[8]
- Премія Дініша (1982)
- Великий Хрест Ордена інфанта Енріке (26 травня 1988 року)[8]
- Великий Хрест Ордена Свободи (29 серпня 2019 року, посмертно)[8]
У рідному містечку літератора Кондейша-а-Нова в фамільному особняку створено і працює будинок-музей, присвячений його життю та творчості (1990).
Український переклад[ред. | ред. код]
Роман Фернандо Намори Os clandestinos (буквально «Підпільники», за версією перекладача «Життя потайки») побачив світ українською в перекладі В. Шовкуна вже через 3 роки після виходу в оригіналі в 1975 році (Намора Ф. Життя потайки. Роман. Переклад з португальської В. Шовкун. К. «Молодь», 1975, 196 с.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 392 (рос.)
- ↑ Vieira Reis, Carlos (2000), «Fernando Namora- Médico, Escritor, Artista, Argumentista e Humanista Universal: 1919—1989», Lisboa: Архивированная копия. Архів оригіналу за 9 червня 2010. Процитовано 25 червня 2011..
- ↑ Vieira Reis, Carlos (2000), «Fernando Namora- Médico, Escritor, Artista, Argumentista e Humanista Universal: 1919—1989», Lisboa: Архивированная копия. Архів оригіналу за 9 червня 2010. Процитовано 25 червня 2011..
- ↑ Biblioteca Nacional (2010), "Doação do espólio de Fernando Namora. ", Lisboa: http://www.bnportugal.pt/index.php?option=com_content&view=article&id=507%3Adoacao-do-espolio-de-fernando-namora&catid=49%3Aaquisicoes&Itemid=560&lang=pt [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Інформація на www.ordens.presidencia.pt. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 392 (рос.)
- Фернандо Намора [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.] на Сайт [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.] Національної бібліотеки Португалії (порт.)
|
