Фетва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Фе́тва (араб. ‎ فتوى‎‎) — богословсько-правовий висновок в ісламі, зроблений для роз’яснення і практичного застосування якогось припису шаріату чи тлумачення якогось казусу з позицій шаріату. Вчений, який дає відповіді на питання релігійно-правового характеру називається факіхом (муфтієм).

В першому столітті історії ісламу фетвами називались роз’яснення з приводу різних правових питань, зроблені сподвижниками Мухаммеда, особливо першими чотирма халіфами. Фетви приймались як додаткове джерело права всіма засновниками релігійно-правових шкіл.

Пізніше фетва — це позиція авторитетного факіха, що склалася в ході індивідуальної розробки (іджтихад) якоїсь проблеми, чи відповідь на запит з питання, що має принципове значення. Фетви були факторами, що формували узгоджену думку (іджма) і виявляли розбіжності, що призводило до консолідації факіхів у релігійно-правові школи. Фетви збирались у збірники, які слугували важливим допоміжним і навчальним матеріалом для наступних поколінь знавців законів.

У випадку виникнення проблем чи сумнівів, запит на фетву міг подаватися правителем, чиновником чи приватною особою в письмовому вигляді й у загальних висловах, тобто не могла бути спрямована щодо конкретної особи, а повинна була містити лише загальну суть. Авторитетний факіх повинен був дати фетву також лише у письмовому вигляді і в загальних висловах. На основі таких фетв вироблялися адміністративні рішення, підтверджувався дозвіл чи заборона якихось нововведень чи змін. Фетва є ефективним інструментом контролю за діями світської влади з боку ісламських релігійних кіл.

Часто фетви є формою реакції мусульманських лідерів різних орієнтацій на події суспільно-політичного і культурного життя, що викликали резонанс в ісламському світі (наприклад — фетва аятоли Хомейні від 1989 р. стосовно письменника Салмана Рушді, автора "Сатанинських віршів")[1].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]