Афанасій Филипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Филипович Атанасій)
Перейти до: навігація, пошук
Афанасій Филипович
Aphanasiy of Brest.jpg
Інші імена Афанасій Берестейський
Народився бл. 1595
Берестя
Помер 5 вересня 1648
Берестя
вбито
Підданство Річ Посполита
Національність українець
Діяльність письменник, церковний діяч
Конфесія православ'я
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Афанасій Филипович, Афанасій Берестейський, також Атанасій Филипович[1] (*бл. 1595(1595), Берестя — †5 вересня 1648, Берестя) — український церковний діяч часів Речі Посполитої, письменник-полеміст, святий Української православної церкви (КП), також УПЦ (МП).

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з родини ремісників. Народився близько 1595 році у м. Бересті (сучасна Білорусь). Про молоді роки відомо замало. Знано, що отримав гарну освіту в одному з монастирів Речі Посполитої. У 1622—1627 році служив у почті великого гетьмана литовського Льва Сапега.

У 1627 році прийняв чернечий сан у монастирі Святого Духу у Вільно і цілком віддався релігійної та суспільно-політичній діяльності. Згодом перебирається до Кутеїнського монастиря біля Орши, потім — до Межигірського монастиря біля Київа. У 1632 році повернувся до монастиря Святого Духа, де отримав сан ієромонаха. У 1633 році перебирається до Дубойського монастиря (біля Пінська). Проте у 1636 році католики знищили монастир. Тоді Філіппович переїздить до Купятицького монастиря.

У 1637 році Афанасій Филипович отримує від митрополита Петра Могили дозвіл на збір ялмужни — пожертвувань на відновлення Купятицької монастирської церкви. Деякий час займався збирання коштів, але у 1638 році відправляється до Московського царства за допомогою. Деякий час мандрував монастирями Московії й у червні того ж року повернувся до Речі Посполитої.

У 1640 році обирається єгументом Свято-Сімеонівського монастиря (м. Берестя). Тут розпочав боротьбу проти уніатів та католиків. У 1641 році Филиповичу вдалося отримати від короля Владислава IV привілей на діяльність монастиря. У 1643 році під час засідання Сейму у Варшаві звернувся до короля щодо припинення гонінь на православ'я. за це його посадили під варту, але Афанасій Филипович втік. Проте згодом був заарештований та відправлений до Київа. Тут відбувся церковний суд (за порушення субординації) під головуванням Інокентія Ґізеля, що виправдав Филиповича.

Втім протягом наступник 1644—1645 роках Афанасій неодноразово звертався до кроля та чиновників щодо захисту віри та інтересів свого монастиря. У 1645 році його знову заарештували, проте через деякий час звільнили та відправили до Києво-Печерської лаври. Тут він знаходився як ув'язнений.

У 1647 році після смерті митрополита Петра Могили луцький єпискоф Афанасій Пузина зумів звільнити Филиповича, який повернувся до Берестя. Тут у 1648 році за звинувачення у протидії унії його було заарештовано й незабаром страчено.

Творчість[ред.ред. код]

Перша сторінка зі списку «Діаріушу».

Його творчість обіймала переважно полемічні твори. Найвідомішим твором є «Діаріуш» (Щоденник), що являє собою своєрідне з'єднання полемічної антиуніатської публіцистики з автобіографічним оповіданням. «Діаріуш» знаходиться в жанровому відношенні він багато в чому близький до творів історико-мемуарного характеру, в яких розповідь про події пов'язана з фактами особистої біографії автора. Для «Діаріуша» характерні правдивість, пристрасність і драматизм розповіді, підвищена експресивність і релігійна екзальтація.

Також у доробку А.Филиповича є праці, що відображали його реакції на сучасні події, перш за все критику Берестейської унії та її наслідків, — «Пояснювальна записка суду духовної консисторії» (1643 рік), «Новини», «Фундамент непорядку костелу римського», «Приготування на суд», «Порада побожна», «Про фундамент церковний», численні супліки до короля та впливових державних та церковних діячів Речі Посполитої.

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства: Словникова частина: в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів: Молоде життя, 1954—2003.. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3496.
  • Walsh, Michael (2007). A New Dictionary of Saints: East and West. Liturgical Press. pp. 68–69. ISBN 978-0-8146-3186-7.
  • Костомаров Н. І. Історичні монографії і дослідження в 17 тт. — М .: Чарлі, 1994 г., [т. 6], с. 431—456.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Vozni︠a︡k, Mykhaĭlo (1970). Istorii︠a︡ ukraïnsʹkoï literatury (uk). Mouton.