Іван Филипчак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Филипчак Іван)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Филипчак
І.Филипчак.jpg
Іван Филипчак. Портрет виконав генерал М. Омелянович-Павленко, Самбір 1943/44
Народився 27 січня 1871(1871-01-27)
с. Лішна на Сяніччині,
Помер 21 жовтня 1945(1945-10-21) (74 роки)
м. Тайшет
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність письменник
Мова творів українська

Іван Филипчак (27 січня 1871, Лішна — 21 жовтня 1945, Тайшет) — галицький педагог, письменник, громадський діяч і краєзнавець.

Біографія[ред. | ред. код]

Родом із села Лішна на Сяніччині (тепер Польща). Вчився у Сяніцькій гімназії (1889 р.) та у Станиславській вчительській семінарії. 1896 р. — закінчив вищі вчительські курси у Львові і був направлений на роботу в м. Комарно, а 1898 р. переведений викладачем Самбірської вчительської семінарії. Згодом працює у середніх загальних школах Самбірщини.

Зазнавав переслідувань (зокрема, вночі з 14 на 15 березня 1939 вибили шиби в його домі[1]).

Залишившись рано вдівцем, Филипчак сам виховував п'ятеро дітей. Навчав дітей любити рідну Лемківщину. Часто їм говорив: «Ви всі народилися в Самборі, але ваші батько, діди й прадіди — усі лемки». Филипчак любив господарювати, тому на заощаджені гроші купив садибу, збудував скромний будинок, засадив сад. Вирощував шовкопрядку і мав у цьому занятті немало послідовників, тому 1920 р. змушений був організувати курс шовківництва. Кілька років очолював товариство «Сільський господар». Брав участь у заснуванні музею «Бойківщина» в Самборі. На жаль війна призвела до загибелі музею. Допомагав в організації регіональних музеїв у містах Сянік, Яворів, Теребовля, Перемишль, Стрий. 1940 р. призначений директором Самбірського історико-етнографічного музею. І. Филипчак — автор багатьох історичних повістей, краєзнавчих нарисів, статей, досліджень, зокрема: з історії Самбірщини та проблем шкільництва.

04.11.1944 р. заарештований НКВС, засуджений на 15 років.
21.10.1945 р. — помер від голоду і холоду в Тайшеті, Іркутської області.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

15 березня 1999 р. Кабінет Міністрів України Постановою № 382 присвоїв Самбірському педагогічному училищу ім'я краянина Івана Филипчака. В училищі організовано кімнату-музей. 12 листопада 2001 р. на території навчального закладу урочисто відкрито та освячено пам'ятник І. Филипчаку.

Твори[ред. | ред. код]

Автор прозових творів «Княгиня Романова» (1927), «За Сян» (1928, 1982), «Будівничий держави», «Сила волі» (1930), «За вчительським хлібом» (1932), «Лемко Ділер», «Дмитро Детько» (1938); наукових розвідок «З історії села Лішні, Сяніцького повіту», «Школа в Лаврові», «Історія Тиряви Сильної», «Короткий курс шовківництва», «Кульчицький — герой Відня» (1933), «Іван Берладник» (1935), «Дмитро Детько» (1935).

Окремі видання:
  • Филипчак І. Анна Ярославна — королева Франції. — Дрогобич: Відродження, 1995. — 176 с.
  • Филипчак І. Будівничий держави. — Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1985. — 150 с.
  • Филипчак І. За Сян! — Нью-Йорк: Фундація дослідження Лемківщини, 1982. — 110 с.
  • Филипчак І. Княгиня Романова. — Львів: Червона калина, 1990. — 344 с.
  • Филипчак І. Кульчицький — герой Відня. Повість. — Кліфтон, 1983. — 187 с.
  • Филипчак І. Іванко Берладник або пропаща сила. — Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1986. — 135 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]