Флавицький Костянтин Дмитрович
| Флавицький Костянтин Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
13 (25) вересня 1830 Москва, Російська імперія[1] | |||
| Смерть | 3 (15) вересня 1866 (35 років) | |||
| Санкт-Петербург, Російська імперія[1] | ||||
| Поховання | Смоленське православне кладовище і Тихвінське кладовищеd | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1855) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роботи в колекції | Третьяковська галерея, Російський музей і Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Флавицький Костянтин Дмитрович у Вікісховищі | ||||
Флавицький Костянтин Дмитрович (13 [25] вересня 1830, Москва — 3 [15] вересня 1866, Санкт-Петербург) — російський історичний живописець, вільний общник і професор Імператорської fкадемії мистецтв.
Життєпис[ред. | ред. код]
Мистецьку освіту здобув в Імператорській академії мистецтв. Був учнем професора Федора Бруні.
Отримавши від Академії срібні медалі за малюнки й етюди з натури, був 1854 року нагороджений малою золотою медаллю за написану за конкурсом картину «Суд Соломона». Через рік після того закінчив академічний курс зі званням художника з правом на чин XIV класу й з великою золотою медаллю, присудженою йому за виконання програми «Діти Якова продають свого брата, Йосипа». Відправився в Італію як пенсіонер Академії.
Повернувся в Росію в 1862 році. Наступного року був визнаний почесним вільним академіком за виконану в Римі величну картину «Християнські мученики в Колізеї». На академічній виставці 1864 року знаходилася картина Флавицького «Смерть княжни Тараканової», що сприяла наданню йому звання професора й звернула на нього увагу знавців мистецтва та публіки як на першокласного художника.
Але талановитому живописцю не судилося ознаменувати свою діяльність іншими чудовими творами. Уже в той час, коли він працював над полотном «Княжна Тараканова», його здоров'я було сильно підірвано туберкульозом, що його художник підхопив в Італії і який розвинувся в петербурзькому кліматі. Сподівався знайти порятунок від хвороби на півдні Європи, але помирає, перш ніж вирушити туди.
Похований на Смоленському православному кладовищі. У 1936 році поховання було перенесено до Тихвинського кладовища в Олександро-Невській лаврі, встановлено новий пам'ятник[2].
Галерея[ред. | ред. код]
- Приклади робіт К. Д. Флавицького
-
Суд Соломона -
Діти Іакова продають свого брата Іосифа -
Християнські мученики в Колізеї -
Вакх -
Італійка -
Смерть княжни Тараканової
_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA.jpg)
.jpg)
_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B6%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Флавицкий Константин Дмитриевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Могила Флавицкого Константина Дмитриевича
Джерела[ред. | ред. код]
- О. Боронь. Флавицький Костянтин Дмитрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 523-524.
Посилання[ред. | ред. код]
|
