Флавій Арбіціон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Флавій Арбіціон
Народився невідомо
Помер після 366
Підданство Римська імперія
Діяльність політик
Посада консул
Термін 355 рік
Попередник Констанцій II
Наступник Констанцій II

Флавій Арбіціон (*Flavius Arbitio, д/н — після 366) — державний та військовий діяч пізньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з селянської родини. Замолоду вступив до війська, брав участь у походах Констанція I Хлора, а потім його сина Костянтина Великого. В період володарювання останнього досяг посади дукса. За часи імператора Констанція II відзначився у війні з узурпатором Магненцієм. За це у 354 році отримує посаду magister equitum (начальника піхоти), а потім — magister militum.

У 354 році відправлено до Аквілеї, де той проводив судові засідання над прихильниками та друзями страченого цезаря Констанція Галла. За жорстоке виправлення суду у 355 році призначається консулом (разом з Квінтом Флавієм Месієм Егнацієм Лолліаном). Того ж року разом з імператором виступив проти германського племені алеманів, які вдерлися до імперії. Біля Боденського озера Арбіціон завдав поразки ворогові.

З цього моменту стає одним з найближених до імператора осіб. При цьому спирався на дружбу впливового євнуха та камергера Євсевія. Разом з останнім постійно інтригував проти інших військовиків, зокрема своїми інтригами спровокував повстання Сільвана Франкського. Лише підступом вдалося його швидко придушити. Іншою жертвою заздрості Арбіціона стали військовики Урсіцин та Барбаціон. У 359 році розслідував причини падіння фортеці Амді на Євфраті.

У 361 році очолював авангард під час війни з Персією. Але в цей час прийшля звістка про рух цезаря Юліана на Схід. Тоді армія Констанція II виступила проти нового суперника. В цей час помирає імператор й єдиним володарем держави стає Юліан. Арбіціон зумів зберегти своє положення при дворі навіть за нового імператора. Натомість Арбіціон зумів зберегти вірність східної армії (переважно християнської) імператору Юліану.

362 року пішов у відставку. З цього моменту мешкав у Константинополі, маючи статус сенатора. У 365 році виступив проти узурпатора Прокопія. Останній у відповідь конфіскував величезні статки Амбіціона. Той же втік до імператора Валента. У 366 році Амбіціон сприяв переходу вищого війського керівництва армії Прокопія на чолі з Гомоарієм, чим сприяв поваленю узурпатора.

Джерела[ред.ред. код]

  • Arnold Hugh Martin Jones, John Robert Martindale, John Morris: Flavius Arbitio 2. In: The Prosopography of the Later Roman Empire (PLRE). Band 1, Cambridge University Press, Cambridge 1971, ISBN 0-521-07233-6, S. 94-95
  • Thomas M. Banchich, Gallus Caesar (15 March 351–354 A.D.) De Imperatoribus Romanis, 1997.