Флавій Орест
Флавій Орест (лат. Flavius Orestes, ? — 28 серпня 476, П'яченца) — давньоримський воєначальник, батько останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августа, magister militum італійських військ.
Уродженець Паннонії, син сенатора Флавія Валерія Татула також з Паннонії, який брав участь у переговорах між Східною Римською імперією та Атіллою.[1] Можливо Орест мав німецьке коріння. Після того, як Паннонією став правити вождь гунів Аттіла, Орест приєднався до нього, зайнявши високу посаду секретаря (нотаря) у 449 – 452 роках. Близько 449 року одружився з Барбарією, донькою комеса Ромула[2]. У 449 році був відправлений послом у Константинополь до імператора Валентиніана III. Відправився він з Едеконом, королем скірів, батьком Одоакра, який скине його сина Ромула Августа з посади імператора у 476 році.
Разом вони прибули до двору в Константинополі та передали листи Аттіли, в яких останній звинувачував римлян у переховуванні втікачів, які втекли з його територій та знайшли притулок у Римській імперії.[3] Ставлення до Ореста було нижчим за рангом порівняно з його колегою Едеконом. Біглас, представник Східного Риму під час перемовин, сказав, що Орест — секретар та слуга Атілли, а Едекон — один із найкращих воїнів і представник гунського роду, який набагато перевершує Ореста.[4] Від представників Риму були його батько Татул та тесть — комес Ромул.[5]
У 475 році Орест був призначений magister militum і патрицієм імператором Західної Римської Імперії — Юлієм Непотом, що стало помилкою володаря. До 28 серпня 475 року Орест на чолі федератів захопив владу в столиці імперії Равенні. Непоту довелося втікати у Далмацію, де він і продовжив правити аж до своєї смерті у 480 році. У зв'язку з цим Орест звів свого сина Ромула в ранг авґуста. Так Ромул Август став наймолодшим імператором — йому було тоді всього 12 років.
У 475 – 476 роках Орест був фактичним правителем Західної імперії. Східні Імператори Зенон і Василіск не прийняли нову владу на заході, і вважали лише Непота своїм повноправним партнером в управлінні Імперією. Але зайняті громадянською війною один з одним, жоден з них не виступив проти Ореста.
У той же час Орест був вільний карбувати нові монети, щоб розплачуватися з найманцями своєї армії. Але відмовивши герулам, скірам і туркілінгам (італ. Turcilingi) у вирішенні питання про поселення на італійській землі, Орест викликав їх невдоволення. Племена влаштували війну, об'єднавшись під проводом німецького вождя Одоакра, якого пізніше вони обрали своїм царем. Орест капітулював під П'яченцою і його було взято в полон, а незабаром після 28 серпня 476 року він був страчений Одоакром. Через кілька тижнів Равенна була захоплена, його брата Павла було вбито[6], Ромула Августа повалили. Цю подію зазвичай називають падінням Західної Римської імперії.
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (28 травня 2026) |
Після цих подій склалося дві думки щодо того, хто був останнім правителем Західного Риму. Ромула Августа вважають[хто?] узурпатором, а Непот формально був імператором, коли Одоакр взяв владу у Равенні. Багато хто вважає,[хто?] що Непот, який правив до 480 року у Далмації, є останнім імператором. До того ж Одоакр не претендував на трон після повалення Ромула. Але багато сучасників[яких?] Непота не визнавали його владу, після того, як він втік до своєї провінції.
- ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 58. ISBN 978-1-935228-14-1.
- ↑ Kos, 2008, с. 442.
- ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 44. ISBN 978-1-935228-14-1.
- ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 49. ISBN 978-1-935228-14-1.
- ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 58. ISBN 978-1-935228-14-1.
- ↑ Mathisen, 1997.
- Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 58. ISBN 978-1-935228-14-1.
- Kos, Marjeta Šašel (2008). The family of Romulus Augustulus. Antike Lebenswelten : Konstanz, Wandel, Wirkungsmacht : Festschrift für Ingomar Weiler zum 70. Geburtstag. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. OCLC 496844565.
- Mathisen, Ralph W. (1997). Romulus Augustulus (475–476 A.D.) – Two Views. De Imperatoribus Romanis. Архів оригіналу за 7 липня 2019.