Флавій Плінта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флавій Плінта
Flavius Plinta
Piatto di ardaburio, argento fuso, 434 d.c. (found in 1769) 03.JPG
Плінта (вверху праворуч)
Народився невідомо
Помер після 440
Підданство Східна Римська імперія
Діяльність політик
Посада консул
Військове звання генерал
Термін 419 рік
Попередник Цезар Феодосій Август
Наступник Цезар Феодосій Август
Конфесія аріанство
Діти Армат

Флавій Плінта (д/н — після 440) — державний та військовий діяч Східної Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі шляхетного готського роду. Здобув християнську початкову освіту, належав до аріанської секти псатріан. Розпочав службу у війську за імператора Феодосія I. У 418 році призначається комітом. На цій посаді придушив повстання в Палестині. У 419 році призначається консулом (разом з Флавієм Монаксієм на заході). Також отримав посаду очільника презентальського війська — magister militum praesentialis. У 425 році його повноваження magister militum було продовжено (це ще раз сталося 431 року).

У 431 році повалив Дорофея, єпископа Марціанополя, що належав до несторіанства. Замість нього Плінта намагався поставити свого кандидата — Сатурнія, але марно. У 432 році намагався переконати патріарха Антіохійського Іоанна прийняти посередництво імператора з тим, щоби замиритися з патріархом Олександрійським Кирилом.

Виявив наполегливість у бажанні стати офіційним посланником імперії до вождя гунів Руа. Плінта таємно відправив свою людину до Руа з метою переконати його просити імператора, щоб саме Плінта, а не інші римляни, вів переговори з гунами. У 434 році разом з Флавієм Діонісієм здійснив дипломатичну поїздку до вождя гунів Руа. Після смерті останнього з квестором палацу Епіненом у 440 році їздив посланцем до Атілли. Подальша доля Плінти невідома.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — ймовірно донька військовика Аспара.

Діти:

  • Армат (д/н—477), консул 476 року

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, The Prosopography of the Later Roman Empire, «Fl. Plinta», volume 2, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521201594, pp. 892—893.