Флоренський Павло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Флоренський
Народився 7 червня 1936(1936-06-07) (87 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність геохімік, мінералог, письменник
Alma mater Російський державний університет нафти і газу імені І. М. Губкіна
Галузь геохімія
Заклад Російський державний університет нафти і газу імені І. М. Губкіна
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук[d]
Батько Vasiliy Florenskyd
Нагороди
орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня

Павло Васильович Флоренський (нар. 7 червня 1936 року Наро-Фомінськ, Московська область) — радянський і російський геохімік і петрограф, письменник, філателіст і громадський діяч. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Керівник Експертної групи по чудесам при Синодальної біблійно-богословської комісії РПЦ. Онук П. А. Флоренського. Вважає метою своєї роботи в цій комісії - «сформулювати концепцію відношення до чудес в Церкві - відносини дуже обережного і скептичного», а також - «протистояти чудоманії».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1936 році в Москві в сім'ї петрографа і геохіміка Василя Павловича Флоренського та Наталії Іванівни Зарубиной.[1]

У 1959 році закінчив геологорозвідувальний факультет Московського інституту нафтохімічної і газової промисловості імені В. М. Губкіна за спеціальністю «Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ».[2]

У 1956—1961 роках — колектор і інженер, в 1961—1965 роках — молодший, з 1965 року — старший науковий співробітник, у 1965—1968 роках — асистент, у 1968—1970 роках — старший викладач, 1970—1990 роках — доцент, з 1990 року — професор кафедри літології факультету геології і геофізики нафти і газу Російського державного університету нафти і газу імені В. М. Губкіна.[2] Викладає предмети «Загальна геохімія» і «Геохімія навколишнього середовища».

У 1965 році в Московському інституті нафтохімічної і газової промисловості імені В. М. Губкіна захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук по темі «Пермські і тріасові відклади Мангишлаку, Устюрта та сусідніх районів та перспективи їх нафтогазоносності».[2][3]

З 1966 року — керівник наукового студентського гуртка «Петрограф».[2]

У 1960-ті роки почав вивчення метеоритного кратера Жаманшин, є його першовідкривачем, який довів у 1975 році ударну природу кратера[4]. Виявив перші в СРСР тектиты — іргизити.

У 1982 році в Московському інституті нафтохімічної і газової промисловості імені В. М. Губкіна захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора геолого-мінералогічних наук по темі «Тріасові відклади Туранської плити: склад, структура, нафтогазоносність».[2][5]

З 1983 року — член комісії з питань вивчення наукової спадщини академіка В. І. Вернадського.[2]

У 1984—1986 роках викладав в Алжирській Народно-Демократичній Республіці.[2]

У 1988—1991 роках — член комісії Верховної Ради СРСР з аналізу причин Чорнобильської катастрофи.[2] Один з авторів Закону СРСР від 12.05.1991 № 2146-I «Про соціальний захист громадян, які зазнали впливу радіації внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС».[2]

З 1995 року — дійсний член Міжнародної слов'янської академії наук, мистецтв і культури та з 1996 року — Російської академії природничих наук.[2]

З 1997 року — член Союзу письменників Росії.[2]

З 2000 року — дійсний член АН Республіки Абхазія.[2]

Був науковим керівником 3 кандидатів наук, а також виступив науковим консультантом докторської дисертації.[2]

Є автором, співавтором і упорядник понад 400 наукових праць, зокрема 10 монографій.[2]

Займається питаннями екології у зонах постраждалих від війни, а також працював в Абхазії, Чечні та Південній Осетії.[2]

В область наукових інтересів входять астрогеология, геологія Місяця, нафтогазоносність Казахстану, планетарна геологія, застосування космічної інформації в геології, розломи земної кори.[1]

Православний.[1] Духівники — архієпископ Казанський і Марійський Сергій (Голубцов) і протоієрей Валентин Асмус.[1]

Керівник Експертної групи по чудесам при Синодальної біблійно-богословської комісії РПЦ. Онук П. А. Флоренського. Вважає метою своєї роботи в цій комісії - «сформулювати концепцію відношення до чудес в Церкві - відносини дуже обережного і скептичного», а також - «протистояти чудоманії».

Родина[ред. | ред. код]

  • Дід — Павло Олександрович Флоренський (1882-1937), російський православний священик, богослов, релігійний філософ, вчений, поет.
  • Дядько — Кирило Павлович Флоренський (1915-1982), геохімік і планетолог.
  • Батько — Василь Павлович Флоренський (1911-1956), геохімік і петрограф.
  • Мати — Наталія Іванівна Зарубіна.
  • Дружина — Юлія Олексіївна Флоренська, викладач музики.[1]
    • Син — Василь (нар. 1968), художник, викладає в художніх школах для дітей у православній гімназії і при Храмі Марона Пустельника в Старих Панех. Діти — Іван, Олександр, Варвара.[1]
    • Дочка — Ганна, закінчила Російський державний університет нафти і газу імені В. М. Губкіна. Чоловік геолог. Має трьох дітей.[1]
  • Двоюрідний брат — ігумен Андронік (Трубачов)[1][6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Флоренский П. В., Дабижа А. И. Метеоритный кратер Жаманшин. — М.: Наука, 1980. — 127 с.
  • Флоренский П. В. Комплекс геолого-геофизических и дистанционных методов для изучения нефтегазоносных областей. — М.: Недра, 1987. — 205 с.
  • Флоренский П. В. Начало пути в науке: научный студенческий кружок "Петрограф". М.: Нефть и газ : РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2000. — 40 с. (Глазами очевидца / М-во образования Российской Федерации, Российский гос. ун-т нефти и газа им. И. М. Губкина; Вып. 7).
  • Флоренский П. В. "Петрограф" на всю жизнь : к 70-летию научного студенческого кружка. — М.: [б. и.], 2008. — 318 с. ISBN 978-5-900504-84-2

Статті[ред. | ред. код]

російською мовою
на інших мовах
  • Florenskiy P. V., Akmuradov M. K. Dynamic model of the South Turanian plate resulting from the interaction moving plates // Доповіді of the Academy of Sciences of the USSR. Earth Science Sections. 1994. Т. 327. № 8. С. 114-117.

Інші твори[ред. | ред. код]

  • Лапинская Т. А., Флоренский П. В. Выдающиеся учёные МИНГ имени И. М. Губкина. Вып. 21: В. П. Флоренский: (1911-1956) / Моск. ин-т нефти и газа им. И. М. Губкина. — М.: Нефть и газ, 1996. — 41 с.
складання та редакція
  • П. А. Флоренский: философия, наука, техника / Сов. фонд культуры; [Ред.-сост. В. А. Росов, П. В. Флоренский]. — Л. : Б. и., 1989. — 82 с. (Препр. АН СССР, Ленингр. отд. Ин-та истории естествознания и техники; № 4).
  • К истории отношений с Андреем Белым // Контекст: Литературно-теоретические исследования. 1991. Т. 1991. С. 3-22. (Подготовка текста игумена Андроника (А. С. Трубачёва), О. С. Никитиной, С. 3. Трубачёва, П. В. Флоренского, Е. В. Ивановой, Л. А. Ильюниной. Вступительная статья и комментарии Е. В. Ивановой и Л. А. Ильюниной)
  • Предисловие П. А. Флоренского к неосуществлённому изданию книги В. В. Розанова «Во дворе язычников» // Контекст: Литературно-теоретические исследования. 1993. Т. 1992. С. 127-132. (Публикация текста игумена Андроника (Трубачёва), М. С. Трубачёвой, П. В. Флоренского. Предисловие и комментарии Е. В. Ивановой)
  • Обретая Путь. Павел Флоренский в университетские годы: в 2 т. Т. 1 / авт.-сост. Павел Флоренский; [статьи П. В. Флоренский и др. ; подгот. текстов, коммент. и подбор ил. П. В. Флоренский и др.]. — М.: Прогресс-Традиция, 2011. — 583 с. ISBN 978-5-89826-323-2
  • …Пребывает вечно: письма П. А. Флоренского, Р. Н. Литвинова, Н. Я. Брянцева и А. Ф. Вангенгейма из Соловецкого лагеря особого назначения : в 4 т. Т. 1 / авт.-сост. П. В. Флоренский. — М. : Международный центр Рерихов: Мастер-банк, 2011. — 631 с. ISBN 978-5-86988-224-0
  • …Пребывает вечно: письма П. А. Флоренского, Р. Н. Литвинова, Н. Я. Брянцева и А. Ф. Вангенгейма из Соловецкого лагеря особого назначения : в 4 т. Т. 2. / авт.-сост. П. В. Флоренский. — М. : Международный центр Рерихов: Мастер-банк, 2012. — 611 с. ISBN 978-5-86988-230-1
  • …Пребывает вечно: письма П. А. Флоренского, Р. Н. Литвинова, Н. Я. Брянцева и А. Ф. Вангенгейма из Соловецкого лагеря особого назначения : в 4 т. Т. 3 / авт.-сост. П. В. Флоренский. — М. : Международный центр Рерихов: Мастер-банк, 2016. — 835 с. ISBN 978-5-906800-53-4
  • Павел Александрович Флоренский / сост., авт. вступ. ст., крат. летописи жизни, коммент. и библиогр. П. В. Флоренский. — М. : Русскій міръ, 2015. — 523 с. (Русскій міръ в лицах). ISBN 978-5-89577-175-4

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Бирюкова М. Павел Флоренский-младший: «Меня отмолил дед» [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Православие и современность» № 14 (30)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Флоренский Павел Васильевич [Архівовано 2017-08-25 у Wayback Machine.] // Российский государственный университет нефти и газа
  3. ↑ Флоренский, Павел Васильевич. Пермские и триасовые отложения Мангышлака, Устюрта и соседних районов и перспективы их нефтегазоносности: Автореферат дис. на соискание учёной степени кандидата геолого-минералогических наук / Моск. ин-т нефтехим. и газовой пром-сти им. И. М. Губкина. — Москва : [б. и.], 1965. — 27 с.
  4. ↑ Флоренский П.В., Дабижа А.И. Метеоритный кратер Жаманшин — М.: Наука, 1980
  5. ↑ Флоренский, Павел Васильевич Триасовые отложения Туранской плиты : состав, структура, нефтегазоносность : диссертация ... доктора геолого-минералогических наук : 04.00.21. — Москва, 1982. — 423 с.
  6. ↑ Румянцев В. 22 января 2002 года исполняется 120 лет со дня рождения философа // Хронос

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флоренський_Павло_Васильович&oldid=42315147