Флоренс Найтінгейл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флоренс Найтінгейл
англ. Florence Nightingale
Florence Nightingale.jpg
Народилася 12 травня 1820(1820-05-12)
Флоренція, Велике герцогство Тосканське
Померла 13 серпня 1910(1910-08-13) (90 років)
Лондон, Англія, Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Місце проживання
Діяльність сестра милосердя
Галузь охорона здоров'я
Знання мов англійська[1]
Конфесія англіканство
Батько William Nightingaled[2][3]
Мати Frances Smithd[4][2][3]
Брати, сестри  • Frances Parthenope Verneyd[2][3]
Автограф Florence Nightingale Signature.svg
Нагороди
Орден «За заслуги» (Великобританія)

Фло́ренс Найтінге́йл (англ. Florence Nightingale; 12 травня 1820 — 13 серпня 1910) — британська реформаторка сестринської справи. Засновниця першої школи медичних сестер, письменниця, громадська діячка.

Організаторка і керівниця загону санітарок під час Кримської війни 18531856 років, статистик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 12 травня 1820 року у Флоренції, в заможній аристократичній британській родині час весільної подорожі батьків Європою. Мала трьох своїх сестер і брата, доглядом за котрими займалась в дитинстві. Подорожуючи з батьками Старим Світом, Флоренс старанно вивчала основи латини, грецької і французької, німецької, і, попри плинність педагогів і локацій, здобула чудову на ХІХ ст. освіту.

З 1837 по 1839 рік подорожувала з батьками по Європі.

Померла Флоренс Найтінгейл у Лондоні 13 серпня 1910 року.

Реформа сестринської справи[ред. | ред. код]

Якось відвідала один з притулків для хворих бідняків на околиці Лондона, так званий «робочий будинок», і жахнулась від побаченого. Хворі лежали по троє — четверо на матраці з брудної соломи, заразних не відокремлювали від незаразних, лікарі бачили в них тільки піддослідних для медичної практики. Лікували лише тих, хто могли платити. Про доглядальниць Дейл Річардс один з біографів Флоренс Найтінгейл, написав:

«У ті дні робота медсестри була заняттям неповажливим. Це було останнім притулком жінок, що спилися, які не затримувалися на інших роботах. У них не було ніякої підготовки, не було ніяких шкіл. Жінки просто просиджували біля ліжка хворого або вмираючого, якщо вони не ділили з ним це ліжко або не падали на підлогу, до нестями п'яні.»

У 1849 році відвідала Інститут діаконіс в Кайзерверті (Німеччина) і повернулася до Британії з твердим наміром стати сестрою милосердя. В 24 роки категорично оголосила батькам про план піти доглядальницею в лікарню для незаможних. Попри спротив аристократичних родини і середовиша, наполягла і пропрацювала чотири тижні в лікарні.

Наступні сім років Найтінгейл присвятила розробці власного методу догляду за хворими з мінімальною витратою засобів і максимальним ефектом. Метод складався з дотримання суворої чистоти в палатах, регулярного провітрювання приміщень, режиму харчування, повного карантину для заразних і уважного відношення до всіх скарг хворих. Найтінгейл нотувала ідеї з теми, вивчала медичні книги і атласи і регулярно відвідувала притулки для хворих і бездомних.

У 1853 році очолила невелику приватну лікарню на Гарлі-стріт в Лондоні.

Під час Кримської війни Найтінгейл організувала в Османській імперії догляд за пораненими солдатами союзників, а згодом заснувала перші курси сестер милосердя в Британії.

У жовтні 1854 року, під час Кримської кампанії, разом з 38 помічницями, серед яких були черниці і сестри милосердя, Найтінгейл вирушила в польові шпиталі в Скутарі (Османська імперія), а потім до Криму. Послідовно проводила в життя принципи санітарії і догляду за пораненими. У результаті менш ніж за шість місяців смертність у лазаретах знизилася з 42 до 2,2 %. У 1856 році за власний кошт поставила на високій горі в Криму над Балаклавою хрест із білого мармуру на згадку про солдатів, лікарів і медсестер, загиблих у Кримській війні.

Кримська війна зробила Флоренс національною героїнею. Солдати, що повернулися з фронту, розповідали про неї легенди, називаючи її «леді з світильником», тому що ночами, з лампою в руках, вона завжди обходила палати з хворими.

Після повернення до Британії в 1856, Найтінгейл отримала доручення реорганізувати армійську медичну службу. У 1857 році уряд виділив кошти на організацію комісії з проведення необхідних реформ. У 1859 військовим міністром знов став Герберт, із його допомогою Найтінгейл добилася, щоб:

  • лікарні були оснащені системами вентиляції і каналізації;
  • лікарняний персонал в обов'язково проходив необхідну підготовку;
  • у лікарнях велася сувора статистична обробка всієї інформації.
  • організувала військово-медичну школу, вела роз'яснювальну роботу в армії про важливість профілактики хвороб.

Найтінгейл написала ряд книг — «Нотатки про чинники, що впливають на здоров'я, ефективність і управління госпіталями британської армії» (Notes on Matters Affecting the Health, Efficiency and Hospital Administration of the British Army, 1858) і «Як потрібно піклуватися про хворих» (Notes on Nursing: What It Is and What It Is Not, 1860).

Під час війни Найтінгейл зібрала по підписці велику суму грошей, на які в 1860 році організувала першу в світі школу сестер милосердя при лікарні Святого Томи в Лондоні. Випускниці цієї школи створювали аналогічні установи при інших лікарнях.

У 1883 році Найтінгейл нагороджена Королівським Червоним хрестом, а в 1907 році — орденом «За заслуги».

Життя присвятила праці медичною сестрою в багатьох країнах світу. Першою збагнула необхідність реформи в медичній освіті, без якої будь-який прогрес у лікуванні хворих може бути зведений нанівець. Вперше у світовій історії організувала школу медичних сестер як автономний світський навчальний заклад із власними фондами та керівною радою, а не як підструктуру лікарні, й уперше застосувала наукові методи у вирішенні проблем сестринської справи. Флоренс Найтінгейл перша заявила, що сестринська справа має бути незалежною, самостійною і почесною професією, суміжною з медичною, а не підпорядкованою їй. І тому день її народження — 12 травня — відзначають як Міжнародний день медичної сестри.

Німецька поштова марка 1955 року із зображенням Флоренс Найтінгейл

Світове визнання[ред. | ред. код]

У 1912 році Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного півмісяця (з листопада 1991 року носить назву Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця) заснувала Медаль імені Флоренс Найтінгейл, досі найпочеснішу і вищу нагороду для сестер милосердя у всьому світі. Медаль виготовлена з позолоченого срібла, на лицьовій стороні напис латинською мовою «В пам'ять Флоренс Найтінгейл. 1820—1910». У центрі — зображення жінки з світильником, як символ просвіти, милосердя і надії. На оборотній стороні медалі напис латиною: «За справжнє милосердя і турботу про людей, що викликають захоплення всього людства».

12 травня в день народження Флоренс Найтінгейл, світ відзначає Міжнародний день медичної сестри.

Флоренс Найтінгейл зобразили на британській банкноті номіналом 10 фунтів.[5]

На честь Найтінгейл названо астероїд 3122 Флоренс, відкритий у 1982 році.

Відмічена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  3. а б в Kindred Britain
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Зображення королеви Єлизавети та Флоренс Найтінгейл на банкноті 10 фунтів стерлінгів [1].

Література[ред. | ред. код]

  • Не відвертайтесь від сестри!//Коваль Ярина, «Незалежність», № 18, с. 14.