Флоренс П'ю
Флоренс П'ю | ||||
---|---|---|---|---|
Florence Pugh | ||||
Народилася | 3 січня 1996[1] (28 років) Оксфорд, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія | |||
Громадянство | Велика Британія | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка, співачка, авторка пісень | |||
Alma mater | St Edward's Schoold і Cokethorpe Schoold | |||
Роки діяльності | 2014 — дотепер | |||
Брати / сестри | Тобі Себастіан[1] | |||
Членство | Академія кінематографічних мистецтв і наук | |||
Провідні ролі | Олена Бєлова | |||
IMDb | ID 6073955 | |||
Автограф | ||||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Флоренс П'ю у Вікісховищі | ||||
Флоренс П'ю (англ. Florence Pugh; нар. 3 січня 1996, Оксфорд, Англія, Велика Британія) — британська акторка, співачка та авторка пісень. Дебютувала в кіно в 2014 році в драматичному фільмі «Падіння». У 2016 році здобула визнання за головну роль молодої нареченої в незалежній драмі «Леді Макбет», здобувши Премію британського незалежного кіно, а також отримала схвальні відгуки за головну роль у мінісеріалі Маленька барабанщиця (2018).
Кар'єрний прорив П'ю відбувся у 2019 році, коли вона зіграла реслерку Пейдж у біографічному спортивному фільмі «Боротьба з моєю родиною», зневірену американку у фільмі жахів «Сонцестояння» та Емі Марч у драматичному фільмі «Маленькі жінки». За останню роль була номінована на премію «Оскар» і премію BAFTA. На Каннському кінофестивалі 2019 року П'ю здобула нагороду «Відкриття року».
Виконує роль Олени Бєлової в кінематографічній франшизі Marvel, починаючи з фільму «Чорна вдова» (2021). В 2022 році знялася в трилері «Не хвилюйся, серденько» і драмі «Диво», а також озвучила Золотоволоску в мультфільмі «Кіт у чоботях: Останнє бажання». Також зіграла Джин Татлок у біографічному фільмі Крістофера Нолана «Оппенгеймер» (2023), її найкасовішому фільмі, та принцесу Ірулен у картині «Дюна: Частина друга» Дені Вільнева (2024).
Народилася в Оксфорді, Велика Британія, у родині ресторатора Клінтона П'ю[2] і танцюристки Дебори Мекін[3]. Має старшу сестру Арабеллу, яка працює акторкою в Лондоні, брата Тобі Себастіана, відомого роллю в серіалі «Гра престолів», та молодшу сестру Рафаелу[4]. З 3 до 6 років Флоренс жила в Андалусії, Іспанія[3]. Навчалася спочатку в школі для дівчат Вічвуд, а потім у Школі Святого Едуарда[5].
Ще навчаючись у шостому класі, П'ю отримала свою дебютну роль у драматичному фільмі «Падіння» 2014 року, втіливши підлітку разом із Мейсі Вільямс[6][7]. Ця роль привернула увагу кінокритики: її було номіновано на премії Лондонського кола кінокритиків і Лондонського кінофестивалю. У вересні 2015 Флоренс приєдналася до акторського складу стрічки «Леді Макбет» — екранізації нарису Миколи Лєскова[8]. У 2016 вона була залучена в драматичний кримінальний серіал «Марчелла». Того ж року в Шотландії почались зйомки горору «Тиша», де П'ю виконувала головну роль[9]. Окрім того, акторка знімалася в трилері «Пасажир»[10].
У 2017 стало відомо, що П'ю отримала головну роль Пейдж у комедійній драмі Стівена Мерчанта про життя відомої британської реслерки[11]. Того ж року повідомили, що вона зіграє у фільмі Девіда Макензі, у якому також знімається Кріс Пайн[12]. У липні 2018 року стало відомо, що П'ю отримала роль у фільмі «Сонцестояння»[13].
У 2019 році Флоренс П'ю отримала міжнародне визнання, знявшись у трьох відомих фільмах[14][15]. Першим стала комедійна драма «Боротьба з моєю родиною», в якій вона втілила рестлерку Пейдж. Прем'єра картини відбулася на кінофестивалі «Санденс» і була позитивно сприйнята[16]. Джеффрі Макнаб із The Independent писав, що П'ю виглядає абсолютно переконливо в ролі реслерки і продемонструвала той же неохайний гламур і самопринижуючий гумор, що і Пейдж у реальному житті[17]. Потім П'ю зіграла в хорорі Арі Астера «Сонцестояння», сюжет якого розгортається навколо американської пари (П'ю і Джек Рейнор), що вирушає в подорож до Швеції, де стикається із загадковим культом[18]. Критика оцінила образ П'ю, Девід Едельштейн із Vulture назвав його «дивовижно яскравим»[19][20].
Останнім фільмом 2019 року за участю П'ю стала історична драма Ґрети Ґервіґ «Маленькі жінки», екранізація однойменного роману Луїзи Мей Олкотт. П'ю зіграла Емі Марч і розповідала, що її героїня перебуває у приємному становищі через те, що не знає, як упоратися зі своїми емоціями[21]. Фільм отримав визнання критики й зібрав у прокаті 209 мільйонів доларів[22][23]. Журналіст The Hollywood Reporter Девід Руні хвалив П'ю за гумор, норовливість і те, як вона справляється з хитрими протиріччями героїні[24]. За цю роль П'ю отримала номінації на BAFTA та «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану[22][25].
В 2021 році П'ю зіграла шпигунку Олену Бєлову у фільмі Кінематографічного всесвіту Marvel «Чорна вдова»[26]. За словами акторки, фільм був присвячений тому, як дівчат крадуть з усього світу[27]. Картина отримала позитивні відгуки критики, яка хвалила гру П'ю[28][29]. На думку оглядачки BBC Culture Карін Джеймс, П'ю зробила Бєлову яскравою особистістю у фільмі, більш живою, ніж багато екшн-героїнь[30]. У тому ж році П'ю знову втілила Олену Бєлову в мінісеріалі Disney+ «Соколине око»[31].
У 2022 році П'ю знялася в трилері Олівії Вайлд «Не хвилюйся, серденько» і драмі «Диво», екранізації однойменного роману Емми Доног'ю[32][33]. Прем'єра картини «Не хвилюйся, серденько» відбулася на 79-му Венеціанському кінофестивалі. За словами критики, гра П'ю перевершила фільм[34]. У фільмі «Диво» вона зіграла медсестру, яку відправляють розслідувати нібито надприродне релігійне диво[35]. Останнім фільмом 2022 року стала анімаційна стрічка DreamWorks «Кіт у чоботях 2: Останнє бажання», в якій П'ю озвучила Золотоволоску. Мультфільм зібрав у прокаті понад 480 мільйонів доларів[36][37].
В 2023 році П'ю втілила дівчину, що вижила в автокатастрофі, у драмі Зака Браффа «Гарна людина». Також «Гарна людина» стала першим продюсерським проєктом П'ю[38]. Замість того, щоб носити перуку, П'ю обстригла волосся для ролі[39]. Також акторка написала та виконала дві пісні «The Best Part» та «I Hate Myself», які стали саундтреками фільму[40]. У байопіку Крістофера Нолана «Оппенгеймер» з Кілліаном Мерфі в головній ролі П'ю зіграла членкиню Комуністичної партії США Джин Татлок[41]. За словами рецензента журналу Empire Дена Джоліна, П'ю витончено домінує у своїх сценах[42]. «Опенгеймер» зібрав у прокаті понад 958 мільйонів доларів і став найкасовішим фільмом у кар'єрі П'ю[43].
В 2024 році вийшов науково-фантастичний фільм «Дюна: Частина друга», продовження науково-фантастичного фільму 2021 року, в якому П'ю зіграла принцесу Ірулан[44]. Наступним проєктом за участі П'ю стане романтичний фільмі « Ми живемо в часі», де вона виконає головну роль разом з Ендрю Гарфілдом[45][46]. Заради ролі у фільмі акторка поголилася налисо[47]. Також вона зіграє Кеті Еймс в мінісеріалі за романом Джона Стейнбека «На схід від Едему»[48]. Окрім цього, у П'ю заплановані зйомки в науково-фантастичній стрічці «Доллі» та екранізації роману Ніти Проуз «Служниця»[49][50]. П'ю повернеться до ролі Олени Бєлової у супергеройському фільмі від Marvel «Громовержці», який має вийти в 2025 році[51].
Флоренс П'ю відома стильними образами. Зокрема, модні журнали Harper's Bazaar і британський Vogue описали її вибір одягу як «сміливий», «зухвалий» та «унікальний»[52][53][54][55]. На показі кутюрної колекції Valentino у 2022 році П'ю одягла прозору рожеву сукню, яка викликала негативну реакцію через неприкриті груди. У відповідь П'ю опублікувала в Instagram пост, ставши на захист свого вибору та свого тіла[56]. Через рік вона одягла іншу прозору сукню на захід Valentino[57].
У 2019 році П'ю була включена до списку Forbes 30 Under 30, до якого входять 30 найвпливовіших людей Європи у віці до 30 років[58]. У 2021 році журнал Time включив її до списку 100 Next, куди входять висхідні зірки і лідери-початківці у своїх областях[59]. В 2023 році Time включив П'ю до списку лідерів наступного покоління[60]. У 2022 році, за підсумками опитування аудиторії журналу Empire, вона була визнана однією з 50 найкращих акторів та акторок усіх часів. Журнал визнав П'ю однією з найкращих акторів свого покоління і обґрунтував її успіх тим, що вона здатна викликати емпатію до своїх персонажок[61].
З 2019 по 2022 роки П'ю зустрічалася з американським актором і режисером Заком Браффом[62]. Пара познайомилася під час зйомок короткометражки «Час, необхідний, щоб дістатися туди»[63], режисером якої був Брафф[64]. Разом вони жили в Лос-Анджелесі[65].
З 2013 по 2016 роки П'ю виконувала кавер-версії пісень під ім'ям Флоссі Роуз на YouTube[66]. П'ю заспівала зі своїм братом пісню «Midnight», що вийшла 15 травня 2021 року[67]. У 2020 році вона взяла участь у ініціативі Acting for a Cause, де наживо читала п'єсу Кеннета Лонергана «This Is Our Youth», щоб допомогти зібрати кошти для некомерційної організації Entertainment Industry Foundation в рамках боротьби з наслідками пандемії COVID-19[68].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2014 | ф | Падіння | The Falling | Еббі Мортімер |
2015 | кф | Paradise Lost? | Єва | |
2016 | ф | Леді Макбет | Lady Macbeth | Кетрін |
2018 | ф | Пасажир | The Commuter | Гвен |
2018 | ф | Король поза законом | Outlaw King | Єлизавета Бурґ |
2018 | ф | Malevolent | Анжела Саєрс | |
2018 | кф | Leading Lady Parts | у ролі самої себе | |
2019 | ф | Боротьба з моєю родиною | Fighting with My Family | Рея Найт |
2019 | кф | In the Time it Takes to Get There | Люсіль | |
2019 | ф | Сонцестояння | Midsommar | Дані |
2019 | ф | Маленькі жінки | Little Women | Емі Марч |
2020 | кф | Father of the Bride Part 3(ish) | Меган Бенкс | |
2021 | ф | Чорна вдова | Black Widow | Олена Бєлова |
2022 | ф | Не хвилюйся, люба | Don't Worry Darling | Аліса |
2022 | ф | Диво | The Wonder | Ліб Райт |
2022 | мф | Кіт у чоботях 2: Останнє бажання | Puss in Boots: The Last Wish | Золотоволоска (голос) |
2023 | ф | Гарна людина | A Good Person | Елісон |
2023 | ф | Оппенгеймер | Oppenheimer | Джин Татлок |
2023 | мф | Хлопчик і чапля | 君たちはどう生きるか | Кіріко (англ. дубляж) |
2024 | ф | Дюна: Частина друга | Dune: Part Two | Принцеса Ірулан[en] |
2024 | ф | Час жити | We Live in Time | Альма |
2025 | ф | Громовержці* | Thunderbolts* | Олена Бєлова |
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2015 | тф | Місто звуку | Studio City | Кет |
2016 | с | Марчелла | Marcella | Кара Томас (3 епізоди) |
2018 | тф | Король Лір | King Lear | Корделія |
2018 | с | Маленька барабанщиця | The Little Drummer Girl | Чарміан "Чарлі" Росс (6 епізодів) |
2020 | с | Acting for a Cause | Джессіка Голдман (Епізод: "This is Our Youth") | |
2021 | с | Соколине око | Hawkeye | Олена Бєлова (3 епізоди) |
2022 | с | Running Wild with Bear Grylls | у ролі самої себе (Епізод: "Florence Pugh") |
Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|---|
2014 | Лондонський кінофестиваль | Найкращий британський дебютант | «Падіння» | Номінація |
2016 | Премія Лондонського кола кінокритиків | Молодий британський/ірландський виконавець року | «Падіння» | Номінація |
2017 | Премія Дублінського кола кінокритиків | Найкраща жіноча роль | «Леді Макбет» | Перемога |
Дублінський міжнародний кінофестиваль | Найкраща жіноча роль | Перемога | ||
Jameson Dublin International Film Festival | Найкраща жіноча роль | Перемога | ||
Кінофестиваль у Монтклері | Спеціальний приз журі | Перемога | ||
Премія Європейської кіноакадемії | Найкраща акторка | Номінація | ||
Премія британського незалежного кіно | Найкраща акторка | Перемога | ||
2018 | Імперія (кінопремія) | Найкраща дебютантка | «Леді Макбет» | Номінація |
Премія БАФТА у кіно | Висхідна зірка | Номінація | ||
2019 | БАФТА Шотландія | Найкраща акторка | «Король поза законом» | Номінація |
Спілка кінокритиків Бостона | Найкраща акторка другого плану | «Маленькі жінки» | Друге місце | |
Найкращий акторський склад | Перемога | |||
Каннський кінофестиваль | Трофей Шопар | Перемога | ||
Асоціація кінокритиків Чикаго | Найкраща акторка другого плану | «Маленькі жінки» | Перемога | |
2020 | Оскар | Найкраща жіноча роль другого плану | «Маленькі жінки» | Номінація |
Премія БАФТА у кіно | Найкраща жіноча роль другого плану | Номінація | ||
AACTA | Найкраща жіноча роль другого плану | Номінація | ||
Вибір критиків | Найкраща жіноча роль другого плану | Номінація | ||
Найкращий акторський склад | Номінація |
- ↑ а б https://www.zestvine.com/florence-pugh-british-actress/
- ↑ Georgina Campbell (10 грудня 2016). Double win for Oxford actress, Florence Pugh, as she celebrates with Sir Bob Geldof. Oxford Mail. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ а б Kaleem Aftab (27 квітня 2017). Florence Pugh: ‘Dying was not that bad’. iNews. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Vanessa Thorpe (23 квітня 2017). No link to the Bard … but this Lady Macbeth is just as deadly. The Guardian. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Kate Muir (24 квітня 2015). Mass hysteria, pregnancy and fainting fits -- life at a girl's school. Stuff.co.nz. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Hayes, Martha (6 жовтня 2018). Florence Pugh: 'You never see an unplucked brow in Hollywood'. The Guardian. Архів оригіналу за 20 October 2018. Процитовано 21 жовтня 2018.
- ↑ Orr, Gillian (18 квітня 2015). 'After you left the room I said, Wow!': director Carol Morley and actress Florence Pugh on their haunting new film The Falling. The Independent. Архів оригіналу за 19 December 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
- ↑ Andreas Wiseman (22 вересня 2015). Florence Pugh, Cosmo Jarvis cast in 'Lady Macbeth'. Screen Daily. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Jess Landry (2 липня 2016). Film Based on Eva Konstantopoulos’s ‘Hush’ Has Begun Shooting in Scotland. Horror World. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Tim Masters (28 квітня 2017). Lady Macbeth: Florence Pugh on her killer first lead role. BBC. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Catherine Shoard (8 лютого 2017). Stephen Merchant to direct Dwayne Johnson in female wrestling drama. The Guardian. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ James White (7 серпня 2017). Lady Macbeth's Florence Pugh On For Outlaw King. Empire. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Kroll, Justin (30 липня 2018). Florence Pugh Lands Female Lead in 'Hereditary' Director Ari Aster's Next Film. Variety. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ Amanda Lee Myers (16 грудня 2019). 2019 Breakthrough Entertainer: Florence Pugh owns the year (англ.). Ассошиэйтед Пресс. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Anthony D'Alessandro (5 грудня 2019). How To Hit A Grand Slam: Florence Pugh On Her Banner Roll 'Fighting With My Family', 'Midsommar', 'Little Women' & 'Black Widow'. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Tom Brueggemann (17 лютого 2019). 'Fighting With My Family' Breaks Out of Sundance at Specialty Box Office. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Geoffrey Macnab (1 березня 2019). Fighting with My Family review: Far more gripping than its subject matter might suggest. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Mark Olsen (3 липня 2019). 'Midsommar' explained: The filmmakers unpack the sex, rituals and shocking ending. Los Angeles Times (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Campbell, Christopher (19 червня 2019). Midsommar First Reviews: Florence Pugh Goes Full Toni Collette in Ari Aster's Gory, Surreal, Divisive Second Film. Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Edelstein, David (19 червня 2019). Ari Aster's Midsommar Is an Ambitious, Blurry Horror Trip. Vulture. Архів оригіналу за 19 червня 2019.
- ↑ Kate Erbland (19 грудня 2019). 'Little Women': Florence Pugh Turned the Brat Into the Film's Breakout Heroine. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ а б Christi Carras (9 лютого 2020). The only Oscar 'Little Women' won was for costume design. Los Angeles Times (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Jordan Moreau (21 червня 2020). 'Little Women' Crosses $100 Million at the International Box Office. Variety (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ David Rooney (25 листопада 2019). 'Little Women': Film Review. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Alex Ritman (6 січня 2020). 'Joker' Leads BAFTA 2020 Nominations. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Emma Specter (3 грудня 2019). The 'Black Widow' Trailer Proves Florence Pugh Has the Range. Vogue (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Black Widow: Scarlett Johansson, Florence Pugh on the gritty prequel unlike any other Marvel movie. GamesRadar (англ.). 4 червня 2021. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Christopher Campbell (29 червня 2021). Black Widow First Reviews: A Thrilling Spy Movie Absolutely Worth the Wait. Rotten Tomatoes (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Clayton Davis (1 липня 2021). Can Florence Pugh's 'Black Widow' Performance Earn an Oscar Nod?. Variety (англ.). Архів оригіналу за 1 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Caryn James (29 червня 2021). Black Widow: the least Avenger-like movie in the series. BBC Culture (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Jacob Stolworthy (10 грудня 2021). Hawkeye: Florence Pugh hits out at Marvel fan who 'complained' about her posts. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Nick Romano (4 березня 2021). Don't Worry Darling drops first look at Florence Pugh, Harry Styles film. Entertainment Weekly (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Naman Ramachandran (12 серпня 2021). Florence Pugh's 'The Wonder': First Look for Netflix Film Revealed. Variety (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Don't Worry Darling: Critics mixed as Olivia Wilde film with Harry Styles premieres (англ.). BBC News. 6 вересня 2022. Архів оригіналу за 6 вересня 2022. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Kevin Maher (7 жовтня 2022). The Wonder review — Florence Pugh is the wonder here. The Times (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2022. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Rosy Cordero (14 березня 2022). 'Puss In Boots: The Last Wish' Sets Salma Hayek Pinault Return; Harvey Guillén, Florence Pugh & Olivia Colman Among New Cast. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Florence Pugh. The Numbers (англ.). Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
- ↑ Samantha Bergeson (15 грудня 2022). 'A Good Person' Trailer: Florence Pugh Grieves with Guilt in Zach Braff's Family Drama. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2022. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Carly Thomas (25 березня 2023). Florence Pugh Says She Chopped Off Her Own Hair for 'A Good Person': "Found it Really Liberating". The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Ben Beaumont-Thomas (24 березня 2023). Florence Pugh releases first songs as singer-songwriter. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Zoe Guy (19 грудня 2022). Oppenheimer Trailer, Cast, Release Date: Everything We Know. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Dan Jolin (19 липня 2023). Oppenheimer Review. Empire (англ.). Архів оригіналу за 21 липня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Florence Pugh. The Numbers (англ.). Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 20 жовтня 2023.
- ↑ Michaela Zee (12 грудня 2022). 'Dune: Part 2' Wraps Filming, Timothée Chalamet Announces. Variety (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Justin Kroll (14 березня 2023). Florence Pugh And Andrew Garfield To Star In 'We Live In Time' For StudioCanal And Sunny March. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Бондарева, Алина (9 травня 2023). Ендрю Гарфілд зіграє Карла Сагана у фільмі Voyagers - подробиці. ПроШоКіно (укр.). Процитовано 23 березня 2024.
- ↑ Florence Pugh Shaved Her Head for the 2023 Met Gala Red Carpet. Elle (англ.). 2 травня 2023. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Justin Kroll (21 червня 2022). Florence Pugh To Star In 'East Of Eden' Series For Netflix. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Justin Kroll (10 лютого 2021). Apple TV+ Lands Hot Package 'Dolly' With Florence Pugh On Board To Star. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Etan Vlessing (16 грудня 2020). Florence Pugh to Star in Universal's 'The Maid'. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Anthony D'Alessandro (9 листопада 2023). Marvel's 'Deadpool 3' Moves To July 2024 & 'Captain America: Brave New World' To 2025 As Disney Shakes Up Schedule Due To Actors Strike. Deadline Hollywood (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 13 січня 2024.
- ↑ Florence Pugh wore micro-shorts on the Oscars red carpet. Harper’s Bazaar (ут) . 13 березня 2023. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Alice Cary (3 січня 2023). Visual Proof That Florence Pugh Has The Most Fun On The Red Carpet. British Vogue (ут) . Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Bianca London (6 березня 2023). Florence Pugh wore a totally sheer Valentino skirt and it's her best look yet. Glamour (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Daisy Murray (28 квітня 2023). Florence Pugh's Style: Florence Pugh's Best Red Carpet Moments. Elle (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Vanessa Friedman (26 квітня 2023). Florence Pugh on Her First Met Gala and the Truth About Brand Ambassadorships. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Carolyn Twersky (6 липня 2023). Florence Pugh Wore Yet Another Completely Sheer Gown to the Valentino Couture Show. W (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Blair, Olivia (12 лютого 2019). Lily James, Jodie Comer and Letitia Wright named among the most game-changing under 30-year-olds in Europe. Harper's Bazaar. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 6 січня 2020.
- ↑ Lena Headey (17 лютого 2021). 2021 Time100 Next: Florence Pugh. Time (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 31 липня 2023.
- ↑ Eliana Dockterman (23 травня 2023). Florence Pugh Might Just Save the Movie Star From Extinction. Time (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Ben Travis; Sophie Butcher; Nick De Semlyen; James Dyer; John Nugent; Alex Godfrey; Helen O’Hara (20 грудня 2022). Empire's 50 Greatest Actors of All Time List, Revealed. Empire (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2022. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Andrea Cuttler (16 серпня 2022). Florence Pugh Is Just Being Honest. Harper's Bazaar (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Emily Kirkpatrick (4 січня 2022). Zach Braff Says He's "So Lucky to Know" Florence Pugh in 26th Birthday Tribute. Vanity Fair (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Alyssa Morin (3 квітня 2019). See Zach Braff's Comical Take on Social Media Influencers in New Short Film (англ.). E!. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Alexia Fernandez (9 квітня 2020). A Timeline of Florence Pugh and Zach Braff's Relationship: From Just Friends to Defending Their Love. People (англ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Alter, Rebecca (9 січня 2020). Before There Was Florence Pugh, There Was Acoustic YouTube Teen Flossie Rose. Vulture. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Florence Pugh and Toby Sebastian team up on new single. BBC News. 15 травня 2021. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ George, Doug (13 травня 2020). Oak Parker stages Zoom plays as COVID-19 benefits, casting Florence Pugh and more young Hollywood actors. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
- Флоренс П'ю на сайті IMDb (англ.)