Флорентійська художня школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арнольфо ді Камбіо. Вежа Арнольфо з триколором Італії. Палаццо Веккьо, Флоренція.
Доменіко Гірляндайо, фрагмент картини «Поклоніння волхвів» з автопортретом.

Флорентійська художня школа — відома художня школа в Тоскані. Мала значний вплив на художній процес в Італії і в Нідерландах, особливо в добу Пізнього середньовіччя та Кватроченто. Флорентійська художня школа помітно впливала на розвиток такого ренесансного центру як папський Рим. Кризовий стан мистецтва в першій третині 16 ст., народження і зміцнення маньєризму в Італії сприяв формуванню в місті Флоренція власного центру маньєризму. Але місто втратило художню ініціативу і перетворилось на другорядний мистецький центр і не дало жодного значного обдарування в добу бароко. В 17 ст. тепер вже Флоренція підживлює мистецьке життя запрошенням митців з інших художніх шкіл і підживлюється їх знахідками. Художня школа остаточно занепала в 17 ст.

Засновником флорентійської художньої школи вважають Джотто. Послідовники Джотто сприйняли лише зовнішні озаки мистецтва Джотто. Але творчі знахідки митця не пропали, а отримали розвиток в митецтві флорентійських митців наступних століть, серед них були Паоло Учелло, Мазаччо та сам Мікеланджело Буонарроті. Представники школи реформували як мистецтво Флоренції, так і самої Італії доби відродження, зробивши унікальний внесок в архітектуру, інженерну справу, садово-паркове мистецтво, скульптуру і живопис.

Флорентійська художня школа доби відродження відрізнялась експериментальним характером та надзвичайною увагою до напружених інтелектуальних пошуків ( творчість Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті флорентійського періоду ). Також підняла на значну висоту культуру малюнка. Згодом передала ці традиції римській художній школі. Але митцям Флоренції бракувало колористичних здібностей та уваги до проблем колориту в живопису ( на відміну від венеціанської школи чи шкіл півночі Італії).

Головні представники[ред.ред. код]

Джотто. «Оплакування Св. Франциска Ассізького.» фреска церкви Санта Кроче, Флоренція.


13 - 14 ст.[ред.ред. код]

15 ст.[ред.ред. код]

Вознесіння Богородиці, фреска Фйорентіно в церкві Сантиссіма Аннунціата, Флоренція.

16 ст.[ред.ред. код]

Алегорія Миру, грізайль роботи Франческо Сальвіаті
Джованні Аньоло Монторсолі, «Мойсей», фігура каплиці Св. Луки, церква Сантіссіма Аннунціана, Флоренція
Крістофано Аллорі. «Мінлива фортуна»,

Малюнки флорентійських художників[ред.ред. код]

Мікеланджело Буонарроті. Малюнок до фігури «Проклята душа», 1525 р., Уффіці, Флоренція

17 ст[ред.ред. код]

Якопо да Емполі . «Шляхетна пані в траурі», 1600 р., Художній інститут Чикаго, США.

18 ст.[ред.ред. код]

  • [[ ]] ( )

Джерела[ред.ред. код]

  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск: Беларусь, 1999. — 383 с.; — ISBN 985-01-0151-2 (рос.)
  • К. Штегман, Г. Геймюллер. Архитектура Ренессанса в Тоскане…, (пер. с немецкого), в. 1-3, М., 1936-1941;
  • «Энциклопедия живописи». Изд. на рус. яз. — под ред. Н. А. Борисовской и др.,М.1997.
  • Кузьмина М.Т. Мальцева Н.Л. «История зарубежного искусства», М. «Искусство», 1971


Див. також[ред.ред. код]